варто визнати, що тепер я щасливий. десятиліттями було відчуття, що депресія була моєю мамою, яка міцно тримала за ручку і водила по вулицях розбитих мрій.та щось змінилось... буду відвертим, не до кінця розумію, що саме. всередині мені розливається таке приємне тепло, наче пройшов невідворотню лінію життя, до якої треба досягнути, оце коли всі книги кажуть — прийде момент і ти зрозумієш заради чого ти це все робиш. чи стало в мене менше проблем? ні. навпаки, проблем стає більше, проблеми стають важчими. але... мене це не хвилює. тепер я знаю, що будь-яку проблему з легкістю вирішу. ну добре, не завжди з легкістю, але вирішу. дуже люблю це життя. у мене є неймовірний друг, який чимось і є моїм наставником. я можу поділитись з ним усім.у мене є людина, яка мені дуже подобається і нехай це навіть невзаємно, але сам факт. як інколи приємно мати почуття, бачити цю людину... радіти, коли вона тобі посміхається.у мене є неймовірні колеги, які наче сонячна система, наче вони всі планетки: такі різні і неймовірні водночас. є люди, яким я не байдужий і вони піклуються про мене. мене оточують чудові діти, які також є моїми вчителями. через це ніколи не відчуваю себе самотнім.  також почав розуміти, що я ніколи себе не зраджував. завжди був бунтарем, гнув лінію, боровся проти системи. через це багато кому я не подобаюсь. але, це — моя родзинка. ти можеш побачити мене, який танцює на зупинці чи в громадському транспорті й може це буде дуже не гарно, але я цим дуже пишаюсь, що серед сірих і нещасливих гримас — моя щира усмішка занадто широка. отже, все правильно і я є таким, яким хотів бути в дитинстві. мені здається, мало хто може цим похвалитися. зараз я можу плакати від книг, слухати платівки, кайфувати від процесу готування, кричати на улюблену кіберспортивну команду, пити глінтвейн у парку, дивитись на людей і ще так багато різних дрібничок, які просто роблять мене щасливим. багато людей кажуть, що гроші це так важливо. я з ними згоден, гроші — це важливо. потрібно закривати свої потреби і бути завжди в тонусі. але ну хіба вони є об'єктом щастя? не думаю. і минулим теж я не живу. дуже вдячний усім, хто був зі мною раніше, інколи здається, що вже таких класних людей не буде. та вони будуть, завжди будуть. може це навіть трохи і неприємно, але думаю ми завжди знайомимось з людьми тоді коли це потрібно і перестаємо спілкуватись тоді коли найважливіше було передано і завдяки цим людям ти стаєш кращим. не варто прив'язуватись до людей і не варто боятись їх втратити. якщо до вас дійде це повідомлення, хочу ще раз подякувати вам за ваш безцінний вплив на мене. ви поставили таку високу планку, що тепер коли я згадую вас ностальгічними вечорами, знову стаю щасливим. ви — орієнтир і згадка про те, що деякі речі, які людською натурою звикаються, не є нормою. і це мабуть — найважливіше в цьому абзаці, у цьому тексті або може й у цьому житті. ми занадто до всього звикаємо і втрачаємо через це частинку себе, минуле допомагає його віднайти. можливо, вам прямо зараз потрібно віднайти себе десь серед спогадів і завтра прокинутись з іншими баченням себе і цього світу. можливо, не все так і погано?я у вас вірю, так я одного разу повірив у себе й не прогадав✨