🕯 В Україні — загальнонаціональна хвилина мовчання. Згадуємо Станіслава СоломчакаПоіменно згадуємо всіх захисників із Калущини, життя яких обірвала війна. Їхні імена мають бути навіки закарбовані в пам’яті нашого нескореного народу.Разом із Інформатором згадайте сьогодні про Станіслава Соломчака, з позивним “Стрес” військовослужбовця 3 окремої штурмової бригади, номера обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону (3 ОШБ).Станіслав Соломчак народився 24 липня 2003 року у місті Калуші на Івано-Франківщині. З дитинства був улюбленцем колективу дитячого садочка “Червона Шапочка”, згодом навчався у Калуському ліцеї №7. Його пам’ятають як життєрадісного, товариського й самостійного юнака, який, попри свій вік, вирізнявся проникливістю, силою духу та завжди стояв на боці справедливості.Товариш Андрій Тамака пригадує: “Наше знайомство почулося ще зі школи. Ми все робили разом, грали у футбол, мали спільні теми для розмови, завжди змагалися. Хто з нас кращий? Стас був дуже хорошим другом. Стас завжди був лідером. До його думки прислухалися”, — додає мама Жанна Сушкевич.Сам Станіслав часто говорив про себе: “Я йшов, помилявся, йшов далі”. Він мав старшого брата Сергія, з якого завжди брав приклад і з яким ділився своїми переживаннями та проблемами.Після завершення навчання у школі Станіслав вступив до Вищого професійного училища №7 міста Калуша, де здобув фах автослюсаря. У листопаді 2021 року був призваний на строкову військову службу. А вже 11 липня 2022 року підписав контракт та став на захист України.Служив стрільцем-помічником гранатометника зенітно-артилерійського відділення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини А1215, зокрема у складі 302-го зенітного ракетного харківського полку. Попри застереження рідних, він був переконаний у своєму виборі та говорив, що в час війни не може залишатися осторонь.8 лютого 2023 року Станіслав написав рапорт про переведення до 3 окремої штурмової бригади. Служив номером обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 1 штурмової роти 1 штурмового батальйону військової частини А4638.Він воював на Харківщині та Луганщині, а також брав участь у боях за Предтечине, Дружківку, Іванівку, Авдіївку, Бахмут Донецької області. Загалом — у понад 35 штурмах. У липні 2023 року отримав поранення, однак за короткий час повернувся до виконання бойових завдань. Зокрема, був інструктором та командиром розрахунку.Побратими згадують Станіслава як приклад справжнього воїна — мужнього, надійного, такого, що завжди підтримував і допомагав іншим, не втрачав усмішки навіть у найважчі моменти та надихав своєю стійкістю.25 січня 2025 року, допомагаючи побратимам, поблизу населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області, Станіслав Соломчак загинув під час атаки FPV-дрона, зазнавши поранень, несумісних із життям.За бездоганне виконання військового обов’язку був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”, відзнаками міністра оборони України “За поранення”, “За жертву крові в боях за волю України”, “Лицарський хрест”, медаллю “За оборону рідної держави”, а також подякою командира 3 окремої штурмової бригади. Йому присвоєно звання почесного громадянина Калуської міської громади.Свій останній спочинок Герой знайшов 30 січня 2025 року на Алеї Слави міського кладовища.Йому навіки — 21. Памʼятаймо, яку ціну заплатили за наше майбутнє Герої-земляки. Світла пам’ять!📢Інформатор | Підписатись