Статистика telegram каналу - @kalabaniabatnik

Логотип телеграм спільноти - ПІДПІЛЛЯ КОРИФЕЯ 2024-07-14

ПІДПІЛЛЯ КОРИФЕЯ

Кількість підписників:
513
Фото:
80 
Відео:
Посилання:
18 
Категорія:
Книги
Опис:
If you’re not living life on the edge, you’re taking up too much space

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2024-07-14

Стіна канала ПІДПІЛЛЯ КОРИФЕЯ - @kalabaniabatnik

хочу провірити, скільки серед вас тут живих.
напишіть в коментарях, що з останнього опублікованого вам зайшло найбільше

494
24-10-03 11:39

бог не існує, коли тебе нема поруч.
я підіймаю голову, повертаю праворуч.
за вікном липа скидує листя.
ніби собака бліх, ніби мене — місто,
ніби дівчата в барі — свої телефони,
все скидається на сон. сусіди зверху говорять.
надвечір кричали, кидали посуд, вночі трахались, йду в туалет босим.
йду на кухню босим, струшую крихти з п‘ят.
все скидається на сон. зверху тихо, сусіди сплять.
на моїй голові росте волосся, на руках росте теж, я люблю сонце.
я люблю розкривати стиглі каштани і терти вологий коричневий колір.
всередині кожної колючки незмінно буде каштан, але кожен по-своєму прикольний
з холодильника не дістав нічого, бо там порожньо.
йду босим до своєї кімнати і кладу вухо на подушку.
всередині чути звуки дивних частот.
я забув купити воду звечора, пересох рот.
пересихають річки, а буває, виходять за берегИ.
коли народжується любов, якщо не восени?

795
24-09-27 15:50

Біля бару на золотих:
- А ти пробував VR порнуху?
- Ні, максимум це чотири ка фул ейч ді.

709
24-09-06 19:19

в кафе де я снідав
офіціантка прямо переді мною почала наливати очі слізьми
бо не витягувала навантаження
недільного ранку
я приніс їй брудний посуд
і міг заспокоїти
але не зробив цього
чому?
я вийшов з кафе
запалив цигарку
і поїхав на іподром
люди говорять по телефону
сидять у парку
їдять МакДональдс
а слово «горе» для мене
тепер ніщо інше
як велетенські вологі очі офіціантки
яку я не заспокоїв
проте міг
в метро мій сусід по сидінню крутить слоти в онлайн казино
я вийшов на Либідській і сходив до туалету в Оушн Плазі
люди навколо ходять спокійні з сухими очима
на іподромі я програв сімдесят гривень
побігав риссю на коні
після ми пили пиво до самої коменданської
і горе з очей офіціантки випарувалося надвечір

823
24-09-03 10:19

слово «війна» тепер справді довершене:
вишите, зліплене із пластиліну.
стоїть у серванті на верхній полиці.
спогад матері про померлого сина.
спогад солдата про його командира.
спогад дружини про чоловіка.
війна, зліплена із пластиліну,
прикрашає серванти чиєїсь родини.
не хочеться мати місця призначення.
так само не хочеться — місця дому.
життя штука неоднозначна,
стабільна зараз тільки тривога:
повітряно-внутрішня, епілептична,
в орбітах вживлена повна попайка.
крики вночі видаються тихішими.
кишені у пошуках свого клондайку.
бути людиною — терпіти світанки,
жмурити очі і спікати плечі,
розминати шматки загустілої манки,
стягувати і одягати речі.
торкатись інших і приймати доторки,
вдивлятись в обличчя і шукати своє.
слово «війна» тут таке недоречне.
але довершенене.
але моє.

579
24-08-31 17:26
ПОДОРОЖНЯ
скільки порогів ти переступила
скільки стін пропалила кришталиками
ребра твої — піратські вітрила
і ромовий подих як не згадати
асфальтовані траси обминала корчами
залишала у генделях аромат свій на тижні
десь поміж Альпами і пустими причалами
пролітала в компанії чорних стрижів
і писати про тебе — говорити про Бога
мовчати поряд — здіймати тривогу
я прощався з тобою разів так сорок
і завжди випадала нова нагода
торкнутись плеча засмагало-терпкого
знайти стіл полусканий у столичних двориках
деколи сухо та завжди відверто
ти зізнавалось у нових пороках
і слухав би тижнями твої промови
про усіх незнайомців і усі речовини
тільки мені треба йти додому
без жодної на те вагомої причини
і ти далі махнеш на нові автостради
і я далі сидітиму у цьому місті
я так і не зміг тебе переконати
що твоє серце насправді на місці
625
24-08-28 13:15

наступна станція - Хрещатик
добре що ми маєм з чого почати
добре коли кінчається вечір
і в темряві ти стягуєш
речі
мою втому
тугу за домом
п’ятку яку загубив за рогом
порожні пляшки і пачки цигарок
мені з тобою так добре
тобі зі мною теж ок
я давно не прибирав у кімнаті
все менше хочеться говорити
більше — здичавіти
більше вкритися хутром і податися десь на захід
але куди я зможу втікти
коли ти у моїй кімнаті

774
24-08-26 16:02

«і ти ніби чухаєш вітер».
в салоні пахне бухлом і тілом твоїм помитим.
бляха литовська січе жару і ти закинула шефу не бенз.
якщо шукати щось у раю, то в останню чергу це — сенс.
якщо шукати у моїх кишенях — бездомних псів і зашиті дірки.
мої губи створені не для слів. як маєш що сказати — просто скажи.
як маєш куди поїхати — полишай свої місця.
дорога ніколи не була такою приємною, люба, кредитка тобі тут не до лиця.
тут сумка на плечах і голос важливий кожного,
бо як доїдеш у Миргород — тільки з полковником, точно.
тільки з косим у кишені і поглядом рівним, прямим.
ми молоді і скажені, герої чиїхось картин.
злодюги чиїхось оповідок і приклади п‘яних повчань.
самі для себе ми хто?
наслідки власних бажань.

564
24-08-23 17:50

данило давай поміняємось
каже поет напідпитку
його ім'я та прізвище
завжди вживаються разом
данило давай поміняємось
ми несемося угору
бо там за його словами
задарма усім наливають
данило давай поміняємось
відлунням розлилось по схилу
тисну ногами педалі
інакше було би не весело
данило, давай вже мінятися
посилаю куди подалі
в мені вже достатньо палива
пасти задніх не те саме
що здатися
данило, давай вже мінятися
намотує колами фразу
ламка мов обпечений дріт
холодна мов вікна з мозаїки
ми так і не помінялися
велик узбіччя аптауну
плавно погладив
ми разом із ним
обійнялися
20.08.24

570
24-08-23 05:38

ВІКТОР ПЕРФЕЦЬКИЙ БЕЗ ЗМІН БУДЕ ВАМ ГРАТИ ⬆️⬆️⬆️
А Я ЗІ ЗМІНАМИ ФОТКАТИ ВАС НЕ БУДУ
АЛЕ ВИ ВСЕОДНО ПРИХОДІТЬ

121
24-08-21 19:57