Повідомлення telegram каналу - @kalabaniabatnik

слово «війна» тепер справді довершене:
вишите, зліплене із пластиліну.
стоїть у серванті на верхній полиці.
спогад матері про померлого сина.
спогад солдата про його командира.
спогад дружини про чоловіка.
війна, зліплена із пластиліну,
прикрашає серванти чиєїсь родини.
не хочеться мати місця призначення.
так само не хочеться — місця дому.
життя штука неоднозначна,
стабільна зараз тільки тривога:
повітряно-внутрішня, епілептична,
в орбітах вживлена повна попайка.
крики вночі видаються тихішими.
кишені у пошуках свого клондайку.
бути людиною — терпіти світанки,
жмурити очі і спікати плечі,
розминати шматки загустілої манки,
стягувати і одягати речі.
торкатись інших і приймати доторки,
вдивлятись в обличчя і шукати своє.
слово «війна» тут таке недоречне.
але довершенене.
але моє.