Соціальний теоретик та релігієзнавець Брюс Лінкольн разом з відомим італійським істориком Карло Гінзбургом написали книгу "Старий Тісс, лівонський вовкулак" (2020), яка базується на архівних матеріалах судової справи 1691 року з Лівонії (територія сучасних Латвії та Естонії). Головний герой - старий чоловік на ім'я Тісс, якого звинуватили у тому, що він вовкулак. Але замість того, щоб заперечувати звинувачення, Тісс відкрито зізнався у своєму "вовкулацтві". Проте його версія суттєво відрізнялася від звичних уявлень: за словами Тісса, вовкулаки були не слугами диявола, а захисниками людей, які боролися з нечистою силою та повертали вкрадене добро.Лінкольн та Гінзбург пропонують цікаве пояснення цієї незвичайної ситуації. Вони розглядають зізнання Тісса в контексті соціальної структури тогочасної Лівонії, де існував глибокий розкол між німецькою християнською знаттю та ненімецьким селянством. На думку авторів, Тісс використав свідчення про вовкулаків як своєрідну метафору для критики соціальної несправедливості.Коли Тісс говорив про вовкулаків, які відвідують пекло, щоб повернути вкрадені товари, він фактично натякав на те, що справжніми "слугами диявола" є знать, яка експлуатує селян. Таким чином, його зізнання можна розглядати як акт соціального протесту, замаскований під релігійні вірування.