Статистика telegram channel - @kachuratut

Україна повинна бути максимально відкритою для іноземців, які готові допомагати у захисті нашої держави. Але тут важливо чітко розставити акценти: я категорично проти того, щоб завозити мігрантів замість українців на ринок праці чи підміняти ними наших громадян. Українці повинні працювати, розвивати економіку та будувати свою державу. А якщо іноземці хочуть приїхати до України -то насамперед для того, щоб допомогти у боротьбі за нашу свободу та незалежність.Якщо людина готова підписати контракт і стати на захист України - держава має створити для цього зрозумілі та доступні умови. Сьогодні готуються важливі зміни: посилюється грошове забезпечення для контрактників Збройних сил України, будуть чіткі умови служби, визначені строки та конкурентні контракти.Водночас потрібно прибрати всі штучні перепони й бюрократію, які створюють окремі чиновники у сфері оборони для тих іноземців, які реально хочуть воювати за Україну. Людина, яка готова ризикувати життям за нашу державу, не повинна місяцями ходити кабінетами та доводити своє право допомагати Україні.Боронити українську землю - це честь. І держава має гідно віддячувати тим, хто готовий взяти на себе цю відповідальність.Окремо це питання справедливості щодо наших військових, які воюють із перших днів повномасштабної війни. Багато з них роками перебувають на фронті без можливості ротації чи демобілізації через нестачу заміни. Саме тому держава повинна активніше працювати над залученням іноземців до служби.Ті, хто з перших днів тримають оборону країни, заслуговують на можливість повернутися додому, обійняти своїх дружин і дітей, побути поруч із родиною та хоча б на певний час відчути нормальне життя. Український борщ наші захисники повинні їсти вдома, разом із сім’єю, а не в бліндажах на передовій.

Співфінансування для прикордонних регіонів зменшено до 10% - рішення ухвалено.Для Сумщини та інших прифронтових областей це критично важливо. Йдеться про будівництво безпечних освітніх просторів і підземних шкіл, облаштування укриттів у школах і садочках, а також модернізацію та капітальний ремонт їдалень (харчоблоків) у закладах освіти.Сьогодні обласні бюджети працюють під надзвичайним навантаженням - через війну, втрати економіки та значні оборонні видатки. Саме тому вимога у 30% співфінансування фактично блокувала реалізацію багатьох таких проєктів.Після моєї ініціативи щодо зменшення навантаження позицію підтримали колеги з МДО «Прифронтові території», а також Уряд.Дякую Прем’єр-міністру Юлії Свириденко, Міністру фінансів Сергію Марченку та Міністру освіти і науки Оксену Лісовому, що дослухалися моєї позиції.Це рішення дозволяє громадам Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей реально реалізувати проєкти для безпеки і благополуччя дітей наших регіонів.

Ми не маємо права відмовлятися від своїх громадян. Незалежно від того, хто як виїхав за кордон, хто ховається вдома через страх, хто колись ухвалив складне рішення - це наші люди. Наші українці. І держава повинна шукати механізми повернення та залучення своїх громадян, а не остаточно втрачати їх.У кожного своя історія. Хтось виїхав законно, хтось шукав лазівки, хтось давав хабарі, хтось перетинав кордон нелегально. Хтось засуджує таких людей, хтось розуміє, хтось підтримує. Але факт залишається фактом: вони залишаються громадянами України.І коли сьогодні українців, які виїхали за кордон, деякі чиновники лякають величезними штрафами, кримінальною відповідальністю чи навіть тюрмою за сам факт виїзду - це не повертає людей додому. Навпаки, це змушує їх остаточно будувати життя за межами України. Людина, яка знає, що після повернення її чекають переслідування, штрафи чи кайданки, не повернеться. Вона адаптується за кордоном, створює там сім’ю, працює там і поступово втрачає віру у власну державу.Водночас тисячі українців, які залишаються вдома, сьогодні живуть у постійному страху. Люди бояться виходити на вулицю через незаконні дії окремих представників ТЦК, через «бусифікацію», побиття та приниження. Це ненормально для правової держави. Такі методи не допомагають країні, а лише ще більше відштовхують людей від держави та породжують недовіру.Сьогодні маємо демографічну кризу, кадрову кризу, нестачу робочих рук. Уже звучать пропозиції масово залучати іноземців, бо українців у країні стає дедалі менше. Але замість того, щоб відмовлятися від своїх громадян, ми повинні запропонувати їм альтернативу.І водночас ми не заперечуємо ідеї залучення іноземців до захисту України. Якщо люди з інших країн готові приїжджати, підписувати контракт і ставати поруч з українцями у боротьбі проти російських загарбників - це нормальна і навіть бажана практика. Хочете допомогти Україні - приїжджайте, долучайтеся, підписуйте контракт і допомагайте нам боронити свободу та незалежність. Це чесний і зрозумілий вибір, і ми його вітаємо.Саме тому моя команда вже працює над законопроєктом про повну амністію для українців, які виїхали за кордон. Люди повинні знати: повертаючись додому, вони повертаються до рідних, до своєї держави, до нормального життя, а не до тюрми чи космічних штрафів.Відповідати мають не прості громадяни, а ті, хто організовував схеми, брав хабарі та заробляв на війні. Саме ці корупціонери повинні нести відповідальність перед законом.Окремо потрібно створити механізм економічного контракту для українців - як тих, хто зараз за кордоном, так і тих, хто боїться виходити з дому через ситуацію з ТЦК. Держава має сформувати перелік критично важливих професій і дати людям можливість офіційно працювати на благо країни, мати гарантії та приносити користь Україні.Бо якщо ми не почнемо повертати та залучати своїх громадян вже сьогодні - завтра Україна зіткнеться з ще глибшою соціальною та демографічною кризою.Україна повинна боротися за своїх людей. Не відштовхувати їх, а повертати. Не залякувати, а давати надію.

Співфінансуванню для прикордонних регіонів з 30% до 10% - бути!Для Сумщини та інших прикордонних областей це рішення є критично важливим. Йдеться про заклади, які фінансуються з обласних бюджетів, і насамперед - про будівництво та облаштування безпечних освітніх просторів і підземних шкіл.Сьогодні обласні бюджети працюють у надзвичайно складних умовах. Через війну, релокацію підприємств, постійні обстріли та необхідність фінансування сектору оборони наші регіони недоотримують значні кошти, а вимога співфінансування у 30% для багатьох областей була непідйомною та фактично ставила під загрозу реалізацію таких проєктів.Саме тому мною було ініційовано зменшення співфінансування для прикордонних регіонів! Цю позицію підтримали колеги, які представляють прифронтові території.Дякую за конструктивну позицію Міністру фінансів Сергію Марченку, Міністру освіти і науки Оксену Лісовому, а також Прем’єр-міністру Юлії Свириденко, яка запевнила, що відповідний акт буде проголосований вже наступного тижня.Мова йде не про цифри чи бюрократію.Мова про дітей, які навіть у страшних умовах війни повинні мати можливість навчатися безпечно!

Сьогодні був змушений публічно підняти питання роботи представників Омбудсмана на місцях. І якщо історії неприпустимих заяв окремих посадовців уже стали відомими на всю країну, варто окремо звернути увагу на ситуацію в моїй рідній Сумській області.До мене регулярно звертаються родини військовополонених та безвісти зниклих захисників. Це люди, які живуть у постійному болю та невідомості, місяцями чекають бодай якоїсь інформації про своїх синів, братів й рідних і потребують постійної уваги та підтримки державних інституцій. Ми неодноразово проводили відповідні зустрічі, зокрема спільно з Конотопською РДА та головами громад, однак представник Уповноваженого в Сумській області систематично їх ігнорувала. Люди залишалися без адекватного діалогу, без відповідей і без належної уваги з боку структури, яка безпосередньо має захищати їхні права.Вважаю таку ситуацію неприпустимою, особливо для прикордонної Сумщини, яка щодня живе в умовах війни та постійної загрози.Після порушення цього питання я також обговорив його з Дмитром Лубінцем, якого я особисто поважаю. Окремо відзначу його принципову публічну позицію щодо незаконних дій ТЦК у нашому регіоні та по всій країні. Він запевнив, що ситуація буде проаналізована, і за її результатами будуть ухвалені відповідні управлінські рішення щодо роботи представника Уповноваженого в Сумській області.Родини наших захисників заслуговують на повагу, підтримку й постійну комунікацію, а не на байдужість та ігнорування!

Декому, схоже, й двох чи трьох разів наступати на ті самі граблі замало. Не встигли ми відбити атаки лісової мафії по незаконному звільненню Олександра Аптермана з посади директора ліцею «Лідер» та добитися фінансування для будівництва підземної школи, як після нашого протистояння з лісовиками до атак доєдналися вже й представники сумського криміналітету.Їхня мета очевидна: спробувати вкрасти бюджетні кошти за вже відпрацьованими для себе схемами та позбавити дітей права навчатися у безпеці.Публічно звертаюся до сумських корупціонерів: що б ви не робили, якими б погрозами та шантажем не тиснули на мене та мою команду, яку б брудну кампанію не замовляли проти мене - знайте, ми всеодно переможемо. Бо за нами правда!Окремо хочу наголосити: Олександр Йосипович Аптерман є, був і буде директором ліцею «Лідер» до завершення воєнного стану. І лише батьківський та педагогічний колектив, а не «блатні», будуть вирішувати, хто стане його наступником.Ми вистоїмо та разом з людьми будь-які чергові атаки відіб’ємо! Качана з полів Сумщини вам, подонки, а не ліцей «Лідер»!

Березівська сільська громада Шостинського району Сумської області сьогодні живе в умовах постійної небезпеки. Через прикордонне розташування громада щодня зазнає ворожих обстрілів: керовані авіабомби, ударні БПЛА, FPV-дрони, артилерія. Руйнуються житлові будинки, об’єкти критичної інфраструктури, підприємства. Люди змушені жити під звуки вибухів і в постійному ризику для життя.Нещодавно відвідав громаду, поспілкувався з головою - Галиною Прилуцькою. Почув із перших вуст про ті виклики, з якими щодня стикаються мешканці. Ситуація дійсно важка. Особливо боляче за дітей - через безпекову ситуацію повноцінний навчальний процес фактично неможливий. Постійні обстріли руйнують не лише інфраструктуру, а й нормальне життя людей.Під час візиту передали мешканцям необхідну допомогу - гуманітарні набори з продуктами та засобами гігієни для тих, хто цього найбільше потребує.Попереду - системна робота. Пріоритети очевидні: укриття, безпека, підтримка людей. Саме це зараз критично важливо для громади.

Завітав до Конотопського вищого професійного училища - закладу, який добре знають і поважають далеко за межами громади.Сьогодні як ніколи важливо переосмислити пріоритети в освіті. Робітничі професії мають стати основою, адже саме вони створюють додану вартість в економіці держави. Війна обов’язково закінчиться, і тоді перед нами постане головне завдання - відбудова країни. І робити це будуть саме ті фахівці, яких готують такі навчальні заклади.Конотопське вище професійне училище - це про якість, професіоналізм і реальний результат. Його випускники мають високий рівень підготовки та користуються заслуженим попитом на ринку праці.Мав честь відзначити колектив училища та особисто керівника - Ганну Петрівну Фатюшину подякою від Міністра освіти і науки України Оксена Лісового. Це визнання щоденної праці, відданості своїй справі та вагомого внеску у підготовку майбутніх фахівців.Ми не маємо права перетворитися на сировинний придаток. Тому підтримка професійної освіти - це питання стратегічного майбутнього держави.Дякую всім, хто долучається до розвитку таких закладів. Окрема подяка Конотопській міській раді, яка нещодавно виділила кошти на підтримку училища.Сподіваюся, що депутатський корпус в найближчий час також підтримає надважливий проєкт підземної школи у Конотопському ліцеї "Лідер", щоб діти громади продовжували навчатися у безпеці. Освіта сьогодні - це фундамент сильної України завтра!

Вчергове провів зустріч із ветеранами з рідного Конотопа. До розмови долучилися представники декількох громадських організацій, що працюють у місті й регіоні. Відверта розмова про те, що справді хвилює наших захисників після повернення з фронту.Обговорили питання:• проходження лікування та відновлення після поранень;• протезування захисників та складнощі через надмірну бюрократію у процесах відновлення;• адаптацію до мирного життя - працевлаштування, соціалізацію, підтримку родин;• медичне забезпечення: доступність якісних послуг, реабілітаційні програми, психологічну підтримку та супровід ветеранів.По кожному з цих питань будуть організовані зустрічі з відповідальними чиновниками та направлені запити.Не оминули й сьогоднішній стан справ у парламенті. Розвінчав міфи про нібито «парламентську кризу», водночас наголосив: проблема дійсно існує - це криза довіри до інституції.Саме тому розповів про свою ініціативу, яку найближчим часом планую підняти у Раді. Йдеться про відновлення повноцінних парламентських слухань у Верховній Раді, щоб у стінах парламенту звучали голоси ветеранів, вчителів, лікарів, громад. Щоб обговорювати конкретні проблеми і знаходити рішення разом.Влада має чути людей! І ми повинні повернути відкритий діалог як інструмент, який діяв до повномасштабного вторгнення.

Як тільки Президент України Володимир Зеленський підписав укази про відзначення державними нагородами працівників Сумського обласного академічного театру для дітей та юнацтва, я особисто забрав нагороди в Києві та привіз їх до Сум, щоб вручити людям, які роками творять українську культуру. Вручення провели разом із очільником Сумської ОВА Олегом Григоровим.Почесне звання «Заслужений працівник культури України» присвоєно Ользі Василівні Ледньовій. Свій творчий шлях у театрі вона розпочала ще 5 вересня 1978 року і вже 47 років працює художником з костюмів, присвятивши життя служінню сцені. За цей час Ольга Василівна проявила себе як унікальна творча особистість і висококласний професіонал із власним баченням театральної естетики. Вона розробила ескізи костюмів до понад 150 вистав, а також інтермедій, концертних програм і мистецьких заходів. Її роботи вирізняються самобутністю, професійністю та оригінальністю. Вона активно бере участь у творчому житті театру, міських і обласних заходах, користується заслуженим авторитетом у колективі та з 1982 року є членом Національної спілки театральних діячів України.Почесне звання «Заслужений артист України» присвоєно Сергію Олександровичу Сидоренку. На сцені він із 1990 року, а у липні 2025-го відзначив своє 60-річчя. За цей час актор створив понад 70 різнопланових ролей, кожна з яких вирізняється глибиною, емоційністю, пластичністю та тонким відчуттям образу. Йому однаково підвладні як комедійні, так і драматичні ролі. Окрім акторської діяльності, Сергій Олександрович активно працює як режисер-постановник. Його вистави отримують схвальні відгуки глядачів і займають почесне місце в репертуарі театру. Значною подією для театральної спільноти стала перемога вистави «Таїна Буття» у 2022 році на міжнародному фестивалі-конкурсі «Львівська рапсодія - 2022», де робота була відзначена Гран-прі.Щиро вітаю митців із заслуженим державним визнанням. Це нагороди за багаторічну працю, талант і відданість українському театру. Дякую за те, що прославляєте Сумщину та зміцнюєте нашу культуру навіть у непрості часи. 🎭🇺🇦