👤 Що змінюється в психіці, коли інший перестає бути видимим? В інтернеті ми можемо не бачити обличчя співрозмовника, не знати його імені, не відчувати його фізичної присутності. Але це не означає, що інший зникає з психічного простору. У новій статті проєкту «Аналітична кіберпсихологія» продовжуємо розгляд ефекту онлайн-дезінгібіції Джона Сулера. Цього разу через анонімність і невидимість.

🌐

Чому відсутність погляду іншої людини може послаблювати внутрішні обмеження? Що відбувається, коли ми можемо діяти, не будучи побаченими? І чи справді невидимість означає відсутність стосунку? Тут Сулер зустрічається з аналітичною психологією Юнга, а поруч з’являється й кафківська «Нора» - простір, у якому спроба сховатися від іншого парадоксально робить його присутність ще сильнішою.

🕳️ Анонімність приховує ідентичність.

👁️ Невидимість прибирає погляд.

🧠 Але психічна присутність іншого може залишатися. Саме цей проміжок між «мене не бачать» і «іншого тут немає» є одним із найцікавіших просторів для кіберпсихології.

🔗 Стаття:https://digitalpsy.jungview.org/2026/09/anonimnist-i-nevydymist.html#аналітичнакіберпсихологія #кіберпсихологія #аналітичнапсихологія #Юнг #КарлЮнг #JohnSuler #onlineDisinhibition #анонімність #jungview #digitalpsyche