Мені дуже не подобається те, як люди говорять про аборти ембріонів з генетичними розладами, зокрема про ситуацію в Ісландії з людьми з синдромом Дауна. По-перше, це не державна політика, а індивідуальні рішення людей, тож це вже не євгеніка. По-друге, якщо ти не народився, то не можеш померти. Це настільки ж євгеніка, як і уникнення алкоголю, наркотиків і талідоміду та вживання певних харчових добавок з метою запобігання виникнення патологій плода. Чи це погано, що люди менше бухають і через це ми маємо менше дітей з фетальним алкогольним синдромом? Це теж євгеніка?
Бо що цікаво, такі розмови завжди про те, чи дозволяти аборти, якщо мотивацією є небажання мати дитину з інвалідністю, але ніколи не те, наскільки доступною є медицина і наскільки інклюзивним є середовище загалом, бо той же синдром Дауна є не просто "сонячними дітками", а ще й купою проблем зі здоров'ям, що коштує чимало грошей і часу, яких може не бути.
Ще мене курвить, коли у приклад приводять культури, де подібні вроджені розлади сприймають як щось надприродне чи символ удачі. Звісно, це трохи краще, ніж закрити десь подалі всіх, хто виглядає не так, але це бляха об'єктивація, від якої теж псується якість життя.