До речі, написання слова 七夕 Танабата і таке його читання "Танабата" пов'язане із традицією плетіння благородного полотна, яке використовували для синтоїстських ритуалів: саме його з давніх часів називали Танабата. Як Оріхіме ткала на небі хмарки, так і ткацьке земне мистецтво втілювало в собі часточку божественного. 🎋У цей період Японія вся рясніє ліхтариками та  різнокольоровими стрічками з побажаннями на бамбукових гілках.🌧️Кажуть, що "коли йде дощ, Чумацький Шлях неможливо перетнути", і тому  будівлі прикрашають ляльками-оберегами Теру Теру Бозу для того, щоб швидше настали сонячні дні. Хоча раніше, коли Танабата святкували 7 липня за місячним календарем, (від початку до кінця серпня),  проблем з дощами не виникало. У період Едо, Танабата став  одним із обов'язкових сезонних свят "Госекку" і  офіційним святом шьогунату. На картині Укійо-е, що намальована Торі Кійонага близько 1795 року, ми можемо вже побачити смужки різної форми та кольору для загадування побажань. За старих часів вважалося, що чим вище ви зав'яжете смужку на гілках бамбука, тим швидше бажання досягне зірок. Як і будь-яке японське свято Танабата має свої особливі святкові страви.🥨Одним із традиційних  страв є "Сакубей" 索餅. Це солодощі, виготовлені шляхом скручування та обсмаження пшеничного  та рисового борошна, що було привезене в Японію за часів династії Тан. В префектурі Нара ця страва називається "Мугі-нава" 麦縄  і досі користується неабияким попитом.🍝Кольорова локшина Сомен そうめん. У місті Сендай, префектура Міягі, досі проводять 400-річний "фестиваль Сендай Танабата" на якому сомен - один із популярних  наїдків. Локшина сомен кольорова, тому, якщо після п’ятикольорових смужок ви ще з'їсте «п’ятикольоровий сомен», ви можете проникнутись справжнім святковим настроєм Танабата.