Тому діти щодня: • вітаються охайо ґозаймасおはようございますна початку дня, • дякують ありがとうございました аріґато ґозаймашьта після уроку, • і завершують ритуал словами сайонараさようならТаким чином вони вчаться розпізнавати початок і кінець, порядок у стосунках, повагу до старших. Для дитини «прощання на сьогодні», не назавждиДіти не вкладають у さようなら фатального змісту. Для них це формула завершення навчального дня, еквівалент українського «до побачення, до завтра»Тобто тут сайонара さようなら вживається у своєму первісному, класичному значенні - «якщо так, то розіймімось». Тільки з віком японці починають сприймати це слово як остаточне і замінюють його на м’якші варіанти. Чому сенсеям кажуть саме сайонара さようならТому що між вчителем і учнем діє формальна, вертикальна структура «стосунків верхів та низів» (上下関係) джьоґе канкеі. У ній природніше сказати формальну формулу, ніж теплу розмовну ( мата не またね було б надто фамільярно). Так само, як у дорослому житті до керівника не кажуть じゃね джя не, а лише шіцурей шімас 失礼します. Тобто в школі さようなら це ввічливий варіант для «зовнішнього» (soto) кола. Для вчителя дитина - ще не «своя» людина (uchi), а частина “зовнішнього” світу (soto). У класі є ієрархія - і мова допомагає її підтримувати. Символічний змістМожна сказати, що дитяче さようなら - це урок межі: • між робочим і домашнім простором, • між учителем і дитиною, • між сьогодні і завтра. Воно не завершує стосунки, а структурує час і взаємну повагу.