Янн:Я сів за піаніно та відчув цей вітер на обличчі. І подумав, це воно, воно починається.Інтерв’юер:На мить після концерту Янна на сцені Perlage ти з нами.Янн:Привіт!Інтервʼюер:Невеличке вступлення для публіки. Ми вже збиралися почати говорити, а тут раптом вийшов Джеймс Блейк. Про що ви говорили? Хіба що це якісь абсолютно приватні речі.Янн:Ні, ні, ні. Я казав, що був на його концерті. Що дуже класно, бо він розповідав, як пройшов цей концерт. І взагалі так. Він питав, як пройшов мій концерт.Інтерв’юер:Ти зробив вираз обличчя, ніби от-от знепритомнієш від враження.Янн:Так, я дуже поважаю цю людину. Інтерв’юер:Гарна ситуація. Ось заради таких моментів ми й любимо фестивалі. Але слухай, я дізнався від людей, які працюють на цьому фестивалі. Ти ж знаєш цю ситуацію, коли відкриваються ворота та найвідданіші фанати стоять у перших рядах, а потім біжать до сцени, щоб когось побачити? Так от, сьогодні тут десятки артистів та артисток. І ті, хто біг найшвидше о 16:00 були твоїми фанатами. Ти взагалі усвідомлюєш це?Янн:Я не усвідомлюю цього, але мене це не дивує. В сенсі, я знаю, що в мене є дуже віддані й підтримуючі фанати.Інтерв’юер:Слухай, це серйозне питання. Але чи пов’язано це з додатковим тиском, в сенсі, окей, ці люди сидять тут шість годин та ще й дощ йде. І це такий тиск, який більше мотивує, чи навпаки, типу «боже, добре, я трохи напружений, треба просто якісно зробити свою справу»?Янн:Так, тут треба було зробити свою справу, але весь цей перформанс був і про щось інше. Я дуже боявся й дуже нервував, бо відчуваю, що цей перформанс, це якийсь перший крок до справжньої творчої форми, яку я хочу передавати, в якій хочу себе показувати. І це було дуже стресово, я постійно думав, як люди це сприймуть, як воно буде оцінене та взагалі чи зможуть у цьому себе знайти. Але мені здається, що енергія була дуже доброю, попри дощ. Люди залишилися, тож так, я почувався дуже добре.Інтервʼюер:Це взагалі був концепт із так званою історією, бо якраз під час виступу почався дощ, а ти наприкінці сказав, що в захваті від цього. Якщо чесно, я очікував, що зараз до мене прийде розчарований хлопець та почне засмучено жалітись.Янн:Це було неймовірно. Ми з Губертом Вишневським робили аранжування до першого акту. Ми сиділи тоді, і саме була така ж гроза й ми говорили про енергію, про те, як вона просто вивільняється. Це ж чиста форма енергії. І коли все почалося, буквально після першого акту, коли я впав на сцену, сів за піаніно й відчув цей вітер на обличчі. Я подумав, це воно, воно починається. Ні, я в захваті. І я бачив зі сцени ці блискавки на небі… Це було неймовірно красиво.Інтервʼюер:Слухай, чому саме Off-фестиваль став тим першим місцем, де ти вирішив показати своє нове втілення, початок шляху до пошуку нового або іншого себе? Бо я знаю, що цей фестиваль має для тебе велике значення. Ти вже був тут раніше й це справді було на самому початку твоєї кар’єри. Чи це такий своєрідний спосіб віддати борг, висловити вдячність?Янн:Трошки так. Ми якраз домовлялися про це з Артуром Ройком. Але загалом все просто ідеально збіглося. Ми з паном Ройком домовилися, що саме тут буде спеціальний проєкт. А в мене це якраз випало на такий перехідний момент, коли я випустив MADE, який був ніби очищенням складів, таким альбомом, що дуже сиро й відкрито показує творчий процес, внутрішній стан артиста. І цей перформанс теж перехідний. Він взагалі про перехід. Весь виступ - це історія трансформації, шлях, розділений на три акти. Хтось дуже гарно порівняв це з розвитком метелика. Спочатку треба наїстися, набрати досвіду, потім пройти фазу лялечки, внутрішньої роботи, і вже тоді вийти назовні тим, ким ти хочеш бути.https://vm.tiktok.com/ZMSoJRXjg/#переклад