"Бог не може вимагати від мене пробачити росіян"Щойно настала ніч, температура стрімко падає, а ствол Browning калібру 12,7 мм раптово спрямовується в небо. Сергій налаштовує приціл свого великокаліберного кулемета та перемикається в режим нічного бачення. Його концентрація триває недовго. "Хибна тривога", – кидає український військовий без особливих емоцій.Сергій – один із тих солдатів, чиє завдання – збивати російські дрони зі своєї стаціонарної зенітної позиції неподалік від Добропілля (Донецька область). Командир Сергія називає його найкращим стрільцем серед усіх своїх людей. Той сором’язливо усміхається і додає: "З Божою поміччю".Але, за його власним зізнанням, ця згадка про божественне є скоріше мовною звичкою, ніж проявом глибокої віри. "Чесно кажучи, мені більше потрібні ракети, ніж Бог... Але зенітних ракет не так багато", – уточнює Сергій. Чим швидше закінчиться ця війна, тим швидше він зможе проводити час із сім’єю. Мобілізований з 2022 року, він дуже мало бачив свою доньку, яка народилася вже після його вступу до лав ЗСУ. На питання про суть своєї місії Сергій не має жодних моральних вагань: "Це наші вороги. Вони повинні покинути нашу країну, і для цього ми маємо знищити їхню техніку та вбити їх".Віра і війна: внутрішній конфлікт і моральна дилема християнських солдатів в Україні😌Telegram / 😇Facebook / 😅Instagram / 😉YouTube / 😛TikTok / 🤖X / 💵Донат