прочитала книгу Ксенії Циганчук "По той бік пам'яті". це повинен бути класичний горрор, де автівка компанії друзів обламується посеред дороги і їм доводиться ночувати в якомусь богом забутому селі.мені подобається українськість цього твору, бо я люблю горрори, але от саме українських таких читала не багато. мені в принципі подобалася ця книга, але кінець мене курва так розізлив.це вже друга книга від видавництва "Дім Химер" з незрозумілим закінченням. (перша була "Дівчина, яку ми вбили")мені ОКЕЙ, якщо я вгадаю, хто вбивця. мені абсолютно нормально з тим, що закінчення книги не буде з якимось неїбічним плот-твістом, головне щоб мені було цікаво її читати. що це за пристрасть деяких українських письменників робити плот-твіст в кінці, до якого взагалі нічого не вело?типу, в кінці цієї книги вбивцею зробили героя, який взагалі незрозуміло нахуя вбивав. просто по ходу "ну щоб було внєзапно і щоб до кінця ніхто не здогадався".звісно ми не здогадались, бо ніякого пояснення чому він це робив по ходу сюжету не було блять