За підсумками заходу представники двох областей Донбасу ухвалили рішення про проведення в першій половині грудня 2004 року референдуму щодо набуття статусу самостійних республік у складі «української федерації». Крім того, Луганська та Донецька облради вслід за Харківською заявили про перепідпорядкування собі міліції та інших держструктур і про припинення перерахувань грошей до держбюджету.Неважко зрозуміти, якими наслідками могла б обернутися для України сєверодонецька авантюра. Однак тоді в Януковича та його оточення не вистачило сміливості йти до кінця. Вони блефували. Путч провалився, до пуття не почавшись.Щоправда, в цій історії команда переможців виявилася ще безпораднішою за переможених. І замість того щоб абсолютно законним чином притягнути учасників сєверодонецького з’їзду до відповідальності за цілком реальні антиконституційні дії, президент Ющенко трохи їх покартав, а потім дозволив їм, як і колись, займатися політикою. Нікого з ідейних натхненників сепаратизму не було покарано за заклики до розвалу України.Єдиним учасником тієї зустрічі, якому трохи довелося посидіти в тюрмі, виявився Борис Колесніков – автор найжорсткішої промови, що задала тон усьому заходу. Щоправда, заарештований він був не за сепаратизм, а у справі про вимагання акцій донецького ТЦ «Білий лебідь», яка швидко розвалилася. Заклики до розколу України зійшли Борису Вікторовичу з рук. Цікаво, що вуличні акції на підтримку в’язня за його ж таки гроші тоді організовував майбутній «міністр ДНР» Олександр Хряков. Чим обернулася така м’якість українського уряду до ворогів України, ми вже знаємо. Результат цієї самої лояльності невблаганним лічильником щодня цокає в новинах загиблими на фронті російсько-української війни.🌐 Історія України🔱 ✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!