Думаєте, зухвалі публічні «тролінги» опонентів з’явилися лише в епоху соцмереж? Римляни вміли ставити заздрісників на місце ще півтори тисячі років тому — причому увічнювали це в камені просто під ногами своїх гостей.

Наприкінці III століття н.е. у заможній римській колонії Тисдрус (сучасний Ель-Джем у Тунісі) підлогу холодної зали (фрігідарію) місцевих терм прикрасили дивовижною мозаїкою. У центрі сцени велично височіє сич із абсолютно незворушним поглядом. Його оперення майстерно викладене так, що нагадує складки римської тоги — перед нами постає образ спокійного, впевненого в собі патриція.

Навколо птаха вирує справжня трагедія: дрібні співочі пташки безпорадно падають додолу або гинуть на оливкових гілках. Вони впіймалися на viscus — традиційний римський липкий клей із омели, яким мисливці змащували гілки для полювання. Латинський напис угорі мозаїки безжально констатує: «INVIDIA RUMPUNTUR AVES NEQUE NOCTUA CURAT» — «Птахи лускають від заздрощів, а сові байдуже».

Для чого такий сюжет у лазні? Для римлян заздрість (invidia, від дієслова in-videre — «лихо дивитися») була не просто почуттям, а реальною руйнівною магією, здатним наврочити «лихим оком». А де людина найбільш вразлива до пристріту, як не оголеною під час купання? Мозаїка слугувала потужним апотропеєм — магічним щитом, який відбивав негативну енергію недоброзичливців назад на них самих: нехай лопаються від власної злості.

Втім, тут криється і суто земний комерційний підтекст. По обидва боки від олив викладено штандарти з півмісяцем на трьох держаках — це офіційний герб Телегеніїв. Цей впливовий содалітет (корпорація організаторів гладіаторських боїв та арени) контролював криваві цькування диких звірів (venationes) у грандіозному амфітеатрі Тисдруса.

Телегенії заробляли колосальні статки й мали купу ворогів серед конкуруючих гільдій. Тож мозаїка була ще й відкритим корпоративним маніфестом: успішні організатори шоу прямо натякали суперникам, що їхнє ниття та заздрість анітрохи не обходять фаворитів публіки.

@istorium_ua