Що змусило зодчих звести величний неоготичний собор над урвищем, де не було навіть клаптика рівної землі? Більшість вважає цю споруду просто тріумфом зухвалої інженерії або химерною примхою церкви. Проте храм постав над прірвою з однієї причини: він буквально виростає з таємниці, яку дослідники не можуть розгадати вже майже триста років.

Усе почалося в 1754 році в ущелині річки Ґуайтара на південному заході Колумбії. Під час лютої грози жителька Марія Муесес та її німоглуха від народження донька Роса сховалися серед кам’яних навісів із плоского сланцю — іспанською такі плити називають lajas. Раптом дівчинка заговорила, вказавши на скелю зі словами, що її кличе «жінка з немовлям на руках».

Згодом на камені печери виявили образ Богородиці зі святим Франциском і святим Домініком.

Сучасний неоготичний ансамбль зводили з 1916 по 1949 рік переважно на пожертви місцевих парафіян. Щоб відкрити прохід до святині крізь скелі, будівничі перекинули через прірву двоарковий міст заввишки 50 метрів, перетворивши суворий андійський каньйон на підніжжя для ширяючого кам'яного дива.

@istorium_ua