На цих фото зафіксовані жахливі наслідки вибуху 3 листопада 1941 року, який перетворив головний храм Києво-Печерської лаври на гору каміння. Довгий час радянська пропаганда звинувачувала в цьому нацистів, проте сьогодні більшість істориків схиляються до того, що знищення багатовікової святині було спланованою диверсією радянських спецслужб.Коли радянському командуванню стало зрозуміло, що Київ не втримати, Ставка наказала застосувати безжальну тактику «випаленої землі». До міста прибули спеціальні інженерні підрозділи та мінери НКВС. Вони таємно заклали десятки тонн вибухівки під урядові будівлі, мости, електростанції, водогін та історичні пам'ятки.Київ став полігоном для застосування надсучасної на той час зброї — радіокерованих фугасів Ф-10. Їх ховали глибоко в підвалах та фундаментах будівель, маскуючи під купи сміття. Саме ці міни наприкінці вересня перетворили на вогняне пекло центральну вулицю міста — Хрещатик. Успенський собор, чиї глибокі підземелля ідеально підходили для прихованого закладання вибухівки, також потрапив до цього смертельного списку. Радянське командування розуміло, що на території Лаври, яка домінувала над правим берегом Дніпра, німці неодмінно розмістять свої штаби, склади або артилерійські позиції.3 листопада 1941 року територію Лаври відвідав поважний гість Третього рейху — президент союзної Словаччини Йозеф Тісо. Разом із ним була велика свита високопоставлених німецьких офіцерів. Щойно делегація завершила екскурсію і залишила територію монастиря, пролунав катастрофічний вибух.Історики вважають, що за візитом Тісо пильно стежили радянські підпільники, які передали інформацію «на велику землю». Детонація відбулася завдяки закодованому радіосигналу, який надійшов з радянського тилу (за деякими даними, передавач знаходився аж у Воронежі, за сотні кілометрів від лінії фронту). Успенський собор, збудований у ХІ столітті, розлетівся на друзки. Мета диверсії так і не була досягнута — Тісо залишився неушкодженим, але Київ назавжди втратив одну зі своїх найголовніших архітектурних і духовних перлин.Довгі десятиліття після війни офіційна радянська історіографія стверджувала, що Лавру підірвали відступаючі німці у 1943 році, попри те, що руїни собору німці фотографували ще восени 1941-го. Проте кияни, які пережили окупацію, знали правду.Після визволення міста видатний український режисер Олександр Довженко особисто спілкувався з очевидцями тих подій. Згодом у своєму «Щоденнику» він залишив гіркий, але дуже показовий запис, який руйнував радянські міфи:«Не німці знищили центр нашої знівеченої столиці… І Лавру висадили в повітря».@istorium_ua