На цьому відео — не просто розкішна церква. Це Палатинська капела (Cappella Palatina) в Палермо, Сицилія. Вона була освячена у 1143 році як особиста каплиця першого сицилійського короля Рожера II.Але найцікавіше тут не кількість витраченого золота. Ця каплиця є одним із найдосконаліших в історії прикладів того, як архітектура може бути інструментом геополітики.У XII столітті Сицилія була унікальним «плавильним котлом», де співіснували нормани, араби та візантійські греки. Рожер II хотів показати свою владу над усіма цими народами, і для будівництва капели він запросив майстрів із трьох абсолютно різних архітектурних світів. Зверніть увагу на стіни та апсиду. Гігантське зображення Христа Пантократора та всі біблійні сцени виконані запрошеними візантійськими майстрами. Це класична грецька традиція золотих мозаїк, яка мала продемонструвати божественне походження влади короля.Сама геометрія будівлі (форма базиліки) та інкрустовані мармуром підлоги (косматеско) — це спадщина західного, римсько-католицького світу. Потужні класичні колони фізично тримають на собі всю цю пишноту.А тепер найнеймовірніше — подивіться на дерев'яну стелю. Вона виконана у класичній арабській техніці мукарнас (стільникове склепіння). Це складна, тривимірна дерев'яна структура, розписана сценами з повсякденного життя, яку створювали майстри з Північної Африки чи Близького Сходу.З інженерної та естетичної точок зору поєднати арабську дерев'яну стелю з візантійськими золотими мозаїками і втиснути це все у романську базиліку здається неможливим завданням. Але в Палатинській капелі це спрацювало бездоганно. Вона стала не лише шедевром середньовічного мистецтва, а й унікальним пам'ятником епохи, коли різні цивілізації могли творити красу разом.@istorium_ua