Уявіть собі гордість цілої нації, коли у 1628 році у Швеції на воду урочисто спускають «Вазу» — найдорожчий, найкрасивіший і найгрізніший військовий корабель свого часу. Він був прикрашений сотнями позолочених скульптур і ніс на борту небачену вогневу міць, проте рівно через двадцять хвилин, пропливши менше ніж дві тисячі метрів, цей плавучий палац перекинувся і пішов на дно на очах у шокованого натовпу в Стокгольмі. Головним винуватцем цієї епічної ганьби став сам король Швеції Густав II Адольф, який особисто затверджував креслення і постійно втручався в роботу суднобудівників. Коли корабель вже будувався, монарх дізнався, що конкуренти-данці створюють велике судно, і наказав зробити своє ще більшим, додавши другу закриту гарматну палубу для розміщення шістдесяти чотирьох важких бронзових гармат. Досвідчений нідерландський майстер, який починав будівництво, на той час помер, а його наступник не наважився сперечатися з королем, хоча додавання другої палуби з важким озброєнням критично підняло центр ваги корабля. Щоб хоч якось компенсувати це, на дно трюму поклали 120 тонн кам'яного баласту, але місця для більшої кількості каміння просто не залишилося, адже корпус спочатку проєктувався під менші габарити. Корабель вийшов неймовірно красивим, вузьким, високим і абсолютно нестабільним — навіть під час попередньої перевірки, коли тридцять матросів мали синхронно перебігати від борту до борту, випробування довелося зупинити після трьох перебіжок, бо судно розгойдалося так сильно, що ледь не перекинулося прямо в порту.Незважаючи на всі тривожні сигнали, скасувати королівський наказ ніхто не ризикнув, і 10 серпня 1628 року «Ваза» урочисто підняв вітрила. Погода була чудовою, вітер — дуже слабким, а щоб вразити публіку, капітан наказав відкрити всі гарматні порти і висунути гармати для салюту. Щойно корабель вийшов з-під захисту скель, його підхопив легкий порив вітру, і висока та важка надбудова зіграла роль важеля: судно сильно нахилилося, вода миттєво ринула у відкриті нижні гарматні люки, і за лічені хвилини гордість флоту затонула на глибині тридцяти двох метрів, забравши життя близько тридцяти людей. Суд, який шукав винних, швидко зайшов у глухий кут, адже інженери звинувачували будівельників, а ті — інженерів, хоча всі чудово розуміли, що справжнім винуватцем був король, тому нікого так і не покарали. Завдяки холодній і слабосолоній воді Балтійського моря корабель ідеально зберігся, і після його підняття з дна у 1961 році музей «Вази» став найвідвідуванішим у Скандинавії. @istorium_ua