З XIII століття з'являється спеціальна турнірна, або куртуазна, зброя, що відрізняється від бойової: притуплені клинки із закругленими вістрями і списи, що завершуються не одним довгим вістрям, а «короною». Держаки списів тепер оснащені захисними чашечками, а обладунки — додатковими пластинами і щитками. Правила та статути забороняють використовувати на турнірах бойову зброю. Влада вимагає дотримання цих правил під страхом суду та в'язниці. Доброчесний герцог Тезей у Чосера поводиться в цьому відношенні як англійський король Едуард:І ось, щоб їм не дати загинути в полі,Він колишню свою змінює волю.Під страхом смертної кари на турнірНехай ніхто не бере пращі, сокири,Ні самостріла, лука чи ножа;Нехай ніхто з них не носить на боціКолючого малого меча...  І все ж були зловмисники, які проносили на турніри бойову зброю. Матвій Паризький у своїй «Великій хроніці» розповідає про такий випадок. На одному турнірі в кінному поєдинку на списах зійшлися найвидатніші лицарі Ернальд де Монтіньї і Роджер з Лейберна. Роджер націлив свій спис під шолом Ернальда, у якого якраз не було комірцевої планки обладунків, — і вбив його наповал. Ернальд помер на місці, всі оплакували доблесного лицаря, а особливо Роджер, який поклявся вирушити в хрестовий похід для спасіння своєї душі. Ніхто не звинувачував його в умисному вбивстві, поки з горла Ернальда не витягли наконечник спису і не побачили, що він не затуплений, як належить, але має вістря на зразок клинка шириною з ніж. І тоді Роджера «запідозрили в тому, що він віроломно скоїв огидне вбивство, оскільки на минулому турнірі Ернальд зламав йому ногу».@istorium_ua