Гіпокауст — найпоширеніший тип класичної античної, особливо давньоримської, опалювальної системи, призначеної для обігріву одноповерхових будівель. Являв собою відкритий простір під підлогою, який забезпечував доступ гарячого повітря в кімнати над ним з печі або каміна. Як правило, витрати на установку гіпокаусту окупалися в громадських лазнях, які зводилися за рахунок держави. Провести гіпокауст в приватних будинках (віллах) могли дозволити собі зазвичай тільки заможні римляни (політики, торговці, великі воєначальники). Але навіть у цьому випадку гіпокаустом взимку опалювалася не вся вілла, а тільки певна її частина.Точно встановити технічну і хронологічну еволюцію гіпокаусту важко. Виник він, мабуть, в Стародавній Греції, але в Стародавньому Римі його вдосконалив відомий торговець і гідроінженер Сергій Ората в I столітті до н. е. У міру територіальної експансії Риму гіпокауст став застосовуватися повсюдно в імперії, але найбільшого поширення набув у досить холодних північних провінціях, а також гірських регіонах Іберії, Балкан, Альп і Апеннін. Залишки гіпокаустів археологи знаходять під час розкопок давньоримських вілл: Вілла Арміра (суч. Болгарія), Вьё-ля-Ромэн (суч. Франція), Вілла Біньор (Великобританія) та інших.Гіпокауст являв собою піч, зазвичай розташовану за межами опалювального приміщення, яка мала систему каналів і труб, що проводили тепле повітря під підлогу і в стіни будівлі. З падінням Римської імперії, гіпокауст швидко і остаточно вийшов з ужитку в периферійних північних провінціях. Наприклад, у Британії романо-британська культура, яка знала гіпокауст, швидко занепала під натиском германців і англосаксів, які витіснили романізоване кельтське населення на периферію острова. Британські будинки не знали центральної системи опалення в період між кінцем V століття і кінцем XIX століття. У більш південних романізованих регіонах Середземномор'я гіпокауст зберігався досить довго. В Іспанії в середні віки гіпокауст зазнав деяких змін і продовжував використовуватися під назвою глорія до початку XX століття. До початку XII століття його також використовували північноафриканські мусульманські держави Магрибу, поступово модернізуючи і замінюючи його на більш сучасні опалювальні засоби відповідних епох.@istorium_ua