Повстання в Лук’янівці: останній бій холодноярців (9 лютого 1923)У переддень десятиріччя після розгрому УНР, у серці Києва, в найстарішій та жорстокій тюрмі імперії — Лук’янівській (заснована 1863 року) — сталася прецедентальна спроба визволення українських патріотів з рук радянського режиму.Утримувані політичні в’язні — 38 діячів національного визвольного руху, серед яких отамани Холодноярської республіки, старшини Армії УНР та Січових стрільців — 2 лютого отримали смертні вироки. І вже 9 лютого, о 8:30 ранку, у відповідь вони підняли бунт під час роздачі гарячого чаю.Один із засуджених облив кулаківника окропом, забрав його револьвер, а потім група повстанців зі зброєю увірвалася в канцелярію, де викрали 14 рушниць, набої та інші засоби оборони. Вони відчинили сусідні камери і закликали інших приєднатися, але масовий прорив за межі тюрми не вдалося. Натомість повсталим вдалося захопитися позиціями і завести вогонь по охороні, після чого вони підпалили тюремну підлогу й намагалися втекти за димової завіси.Бій тривав майже 4 години, навколо в’язниці кружили сили ЧК, Червона армія та пожежні — але жодного з повстанців не вдалося врятувати. Усі 38 загинули, а охоронці втратили одного червоноармійця, ще троє були поранені. Решта учасників, хто не був убитий одразу, були розстріляні.Цей бій став останнім етапом Холодноярської боротьби — останній раз, коли лісові отамани принесли війну у саме серце окупованої столиці@istorium_ua