Часом спроби замінити вже наявне озброєння жахливо провалюються, і найкращий тому приклад - щит-лопата МакАдама, яким Перед Першою світовою планували замінити звичні нам окопні лопати Творцем універсальної лопатки був канадський міністр оборони Сем Г'юс. За його планом у лопатці робився отвір, лоток обважнювався, а ручка робилася з металу. Для чого? - задум хвацький: звісно, копати - це чудово, але зате тепер можна під час стрільби лежачи поставити перед собою цю щит-лопату, як куленепробивний заслін, і вести вогонь з отвору. Багатьом ідея сподобалася, закупили до 1914 року аж 22-25 тисяч таких, але вийшло так собі.Річ у тім, що важити така лопатка стала набагато більше, але при цьому потовщення металу не вистачало, щоб зупинити кулю. Цілитися з неї було теж не так-то просто, та й загалом із цим невеликим отвором стрілянина перетворювалася на пекельні муки - він був надто низьким, і тому гвинтівку доводилося піднімати та докладати чималих зусиль, щоб у щось влучити. Копати, звісно, теж було вкрай незручно.Результат, звісно, очікуваний: Канадські солдати цю лопатку просто ненавиділи і при нагоді «втрачали», щоб обзавестися нормальною. А всі лопати такого типу, що залишилися, після війни без зайвих розмов переплавили на метал.@istorium_ua