З волинкою проти куль: історія Білла Мілліна6 червня 1944 року, пляж «Сворд», Нормандія. Під шквальним вогнем, серед вибухів і криків поранених, один чоловік кидався в очі — він ішов берегом у кілті та грав на волинці. Його звали Білл Міллін. Він був єдиним волинщиком, який висадився разом із союзниками на французьке узбережжя.Використання волинщиків у бойових операціях було офіційно заборонене — надто небезпечно. Та командир елітного шотландського загону лорд Ловат лише відмахнувся:— Це англійський наказ. А ми — шотландці.Міллін ступив на берег першим, під звуки власної музики. Він грав, поки навколо вибухали снаряди та падали солдати. Коли полонили німецьких снайперів, їх спитали, чому не стріляли в нього. Відповідь була проста:— Ми подумали, що він божевільний. Пожалкували.Міллін був не просто музикантом. Він став символом духу — впертого, вільного, незламного. Разом із Ловатом він дійшов до мосту через Орн, продовжуючи грати попри обстріли.Він вижив, дожив до 88 років і помер у 2010-му. А вже у 2013 році на французькому узбережжі відкрили пам’ятник волинщику, який грав крізь війну.@istorium_ua