Борімося за Правду – поборемо зло
 
Ірина Фаріон у національному просторі України– це неординарна особистість, яка змінила оптику висловлювання в публічному просторі. Вона, ця унікальна пані, не просто творила слова-смолоскипи, вона вкладала в ці слова всю свою душу, вона жила тими словами, а її слова духово й дієво живили нас усіх ідеями Правди й Сили.
Ірина – це політик, це мовознавець, це викладач з велетенським досвідом роботи, це громадська діячка, яка будувала інтелектуальний фундаментукраїнського простору через власні культурологійніпроєкти. Її глибокі ідеологійні переконання були тим доленосним вітром, що надував вітрила української науки.
Сьогодні говоритиму про неї як про подругу, яка була поруч цілих 33 роки… Остання наша спільна праця – це посібник «Мова і мовознавці: утвердження норми», що став завершальним акордомроків дружби… Усю силу переконань Ірина формулювала через розуміння мовомисленнямовознавців. Ця книжка мала стати даниною пам’ятисвіточам українського слова, я стала ще й увічненням пам’яти про Ірину.
Постріл, який холоднокровно здійснив убивця, став загрозою для всієї соборної й неподільної України, бо це куля в світло української філології, культурології, політології та історії Але я точно знаю, що вбити Світло неможливо, позаяк кожне світло розпадається на тисячі й мільйони малих жарівок, що нагадуватимуть про Гени й Величі, якими так багата наша українська Земля. Жодна куля не вб’є ідеї нації  та української гідности.
Пам’ятаю кожне слово Ірини про українську силу, українську ідентичність, українське минуле, яке проросте буйним цвітом в майбутньому.
Ірина завжди вірила в Україну, в українське правосуддя, яке є втіленням української Правди. А Правду, Віру, Силу, Нездоланність, Непохитність не вбиває куля! Ці максими житимуть вічно!
Прошу український справедливий суд оголосити вбивці найвищу міру покарання, бо це був постріл в саму Україну. Лише довічне ув’язнення може бути спокутою за вбивство української національної легенди.
Доземне співчуття Софії, яка втратила на полі ідеологійного бою свою неповторну маму, а на полі битви – чоловіка-воїна Василя Особу. Боротьба за українське слово – це і є боротьба за кожен шматок української землі.
 
Разом до Перемоги!
Слава Україні!
Слава Ірині Фаріон!
 
Оксана Микитюк,
подруга Ірини Фаріон,
професор катедри української мови
НУ «Львівська політехніка»