Іронічний історик

Найдавніший рецепт паски в Україні (ви можете повторити його вдома!)Спочатку я хотів зробити велике відео про Великдень, де будуть традиції підготовки й святкування найшанованішого християнського свята. Але мій друг влучно зауважив, що в кількості інформації можна потонути. Тож ліпше зробити щось невелике, але посутнє.Так з'явилося відео про великодній кошик українців 300 років тому. Що туди клали, як виглядала паска, чи є різниця із тим, що кладемо тепер тощо.І у відео є найстаріший рецепт паски в Україні, який ми знаємо. Він дійшов до нас із рецептурника, який належав лубенському полковнику Івану Кулябці. Текст датовано серединою XVIII століття. Тож йому більше 250 років. Рецепт точно робочий, бо один безстрашний історик вже його перевірив (і вижив 😁). Якщо ви теж не з боягузів, і надумаєтеся готувати цю паску, то знайте, що вона матиме солодкуватий смак і приємний пряний аромат.Конкретний рецепт і список складників паски знайдете у відео. Приємного перегляду!https://youtu.be/Oqu4IczexpE

Чому католики і православні святкують Великдень у різні дні (переважно)Якщо ви задумувалися, чому це в католиків Великдень сьогодні, а в православних — наступної неділі, то цей допис для вас. Справа не юліанському чи григоріанському календарі.По-перше, Великдень — свято рухоме. На відміну від Різдва, де дата статична.І тому у визначенні дати Воскресіння Христового важливу роль відіграє місячний календар.По-друге, православні і католики використовують одну формулу для рахування дати. Але дані у формулі різні.Формула така:1) Великдень — це перша неділя після першого повного місяця, що настає після (або в день) весняного рівнодення. У католиків це 21 березня, у православних 3 квітня.Різні дати виходять тому, що християни різних обрядів підставляють різні значення і для весняного рівнодення, І ДЛЯ ПОВНОГО МІСЯЦЯ також.Я розумію, що це може бути складно, але спробуйте прочитати цей текст двічі чи тричі, щоб зрозуміти.Якщо між 21 березня і 3 квітня є повний місяць, тоді різниця календарів важлива: католики використають цей повний місяць для розрахунку Великодня, а православні чекатимуть наступного повного місяця після 3 квітня — і різниця між Великоднями буде приблизно місяць.Якщо ж у проміжку21 березня і 3 квітня повного місяця немає, обидві церкви використовують перший повний місяць після 3 квітня — і тоді різниця календарів не має значення.Здавалося б, ну все ясно. Але... 😨Але ще є місячні таблиці.Місячні таблиці — це давні таблиці, за якими визначають, коли «вважається» повний місяць. І православні, і католики користуються не зовсім точними таблицями. Різниця між ними така, що «православний повний місяць» на кілька днів пізніше за «католицький» (приблизно на 4–5 днів). Тому, якщо «католицький повний місяць» припадає, наприклад, на п’ятницю, то католицький Великдень — у найближчу неділю. Але «православний повний місяць» тоді припадає на вівторок або середу наступного тижня — і православний Великдень буде ще через тиждень.У підсумку є три основні варіанти, як може виникати різниця:1. Якщо є повний місяць між 21 березня і 3 квітня — католики беруть його, православні чекають наступного → різниця між Великоднями приблизно місяць. Наприклад, у 2021 році католики святкували 4 квітня, а православні — 2 травня.2. Якщо повного місяця в проміжку 21 березня — 3 квітня нема, то обидві церкви беруть першу повню після 3 квітня. Але через різні місячні таблиці між Великоднями буде проміжок в один тиждень. Це найчастіший випадок, як-от цьогоріч.3. Якщо повного місяця в період 21 березня — 3 квітня нема, і «католицький повний місяць» припадає на неділю або понеділок — обидва Великодні будуть в один день. Як було торік в 2025.Розумію, вийшло пояснення не для 5-річних, але тепер буде чим похизуватися за Великоднім столом 🤝

Як вчиняли самогубство у Харкові у першій третині 20 століття?Прочитав статтю із даними, і ось найцікавіше.Дисклеймер: самогубство не вирішить ваші проблеми. Будь ласка, якщо ви маєте нав'язливі думки про суїцид, зверніться до лікарів або зателефонуйте на гарячу лінію, вам допоможуть. На цій сторінці зібрані номери контакт-центрів, де вас підтримають, вони безкоштовні. 1. Вибір способу померти: статевий чинникЄ чіткий поділ між чоловіками та жінками у виборі способу піти з життя. Чоловіки найчастіше обирали вогнепальну або холодну зброю (46,5% закінчених випадків у 1925 році). Жінки ж надавали перевагу отруті. Однак цей спосіб виявився найменш надійним: 93,3% жіночих спроб отруєння були незакінченими (їх вдавалося врятувати).2. Феномен домогосподарокНайбільшу групу серед самогубців становили хатні господині — це майже третина (27,7%) від загальної кількості та 50% усіх жіночих самогубств.Другою великою групою були службовці (21%), де кількість чоловіків та жінок була майже однаковою.Цікаво, що безробіття по-різному впливало на людей: чоловікам знайти роботу було легше, тому їхній стан був не таким безпорадним, як у жінок у подібній ситуації.3. Якщо вмирати, то на цвинтаріМісце самогубства також залежало від статі та мети: закінчити справу чи бути знайденим.73% усіх випадків спроб самогубства ставалися вдома.Чоловіки частіше вчиняли самогубства на робочому місці або в офіційних установах (14,2%), тоді як жінки робили це там вкрай рідко (9,9%).Суто жіночою локацією був цвинтар, 11% закінчених жіночих самогубств ставалися саме там, тоді як серед чоловіків таких випадків не зафіксовано зовсім.4. Сезонність і час Жінки найчастіше робили спроби ввечері (34,2%), а чоловіки — вдень (28,3%), це пов’язують із періодами найвищої активності та соціальної взаємодіїНайбільша кількість випадків припадала на неділю, понеділок та вівторок. А от по середах та суботах така активність суттєво знижувалася. Цікаво, чому.Найбільше самогубств ставалося навесні, але у чоловіків спостерігався сплеск восени та взимку (60%), що автор пов’язує із труднощами в пошуку роботи в цей період.5. Динаміка після революціїТакож автор порівняв два періоди: 1910–1913 роки та 1925 рік.Якщо до першої світової війни (1910–1913) домінувала отрута (81,5% випадків), то після війни й революції люди почали частіше використовувати зброю та повішення: такі кількість спроб покінчити із життям таким способом зросло більш ніж удвічі. А кількість утоплень — втричі.Автор пояснює це тим, що люди, які остаточно вирішили померти, обирали найбільш гарантовані та швидкі способи, щоб уникнути мук, які дає отрута.Нагадую, що на цій сторінці зібрані номери контакт-центрів психологічної допомоги, де вас вислухають і підтримають, вони безкоштовні.

Спочатку дивіться картинки, тоді читайте дописДо Дня рідної мови Міністерство освіти та інститут нацпам'яті зробили спільнодопис у фейсбуці, де розповіли, як раніше росіяни забороняли українську мову, і як українці викручувалися.Те, що написано на слайдах, викликало збентеження в істориків, бо автори взяли жменю міфів, додали неправдивих цифр, і приправили це все чатом гпт. У підсумку маємо шкандаль. А ще й враховуючи, що міністр Лісовий плагіатор, то це все виглядає як фарс.У чому конкретно проблема допису:1. Ніхто не забороняв українську мову 134 рази. Це міф2. на слайді 2 помітно, що текст ШІшний: формула "це не... , це ..." одразу каже, що писала машина. І маю зауважити, що дати там поставлені просто від балди. Адекватний історик такого б не пропустив3. Як пов'язаний церковний рашизм і заснування УКУ Йосипом Сліпим? І до чого тут день рідної мови...4. Драгоманов переїхав до Швейцарії не через те, що хотів видати книжку Панаса Мирного. Мотиви переїзду були більш прозаїчні: Драгоманов був опозиціонером царського режиму, в Росії йому було жити небезпечно5. Про Миколу Лукаша: в СРСР можна було перекладати з мови оригіналу, а не лише через російську.Коротше, соромно має бути SMM-нику, який це робив. І керівнику, який це затвердив.

Коли у моїй квартирі було менше 10 градусів тепла після атак русні, я задумався: а як виживали селяни 300 років тому, коли зими були холодними, а всяких приспособ для обігріву – менше?Так я натрапив на опис української зими від іноземця, який разом із шведською армією перебував в Україні в 1708-1709 році. Далі пряма мова."... перебуваючи чотири дні в теплім помешканні, мусили зненацька 2 січня 1709 р. вирушити до міста Гадяча … Щоб не змерзнути, поклав я до воза нагріту цеглу і нею зігрівав руки й ноги. Зігрівшись таким чином …, міг я пройти більше половини нашої дороги.Треба було проїхати лиш дві милі, але через широкі поля, на яких скаженів варварський, найдикіший і найльодовитіший вітер так нестерпно, що деякі наші фурмани, несучись на конях, змерзли. Інших, особливо тих, що від надмірної норми алкоголю заснули, знайшли у возах і підводах мертвими, іншим за нігті зайшли зашпори, а мороз поступово перейшов аж до грудей і вкоротив їм віку. В інших взялися льодом повіки на очах, ще в інших заледеніли пальці на руках і ногах.В деяких від дотику до заліза, що обтягувало й укріпляло сідло, ушкоджено статеві органи. Гідне уваги було й те, що якийсь чоловік, їдучи разом зі своєю жінкою на возі, довго з нею розмовляв, а згодом випустив душу раніше, ніж вона це запримітила. Мороз охопив усю його істоту." Після такого хочеш не хочеш, а треба було зробити відео про українську зиму й виживання селян. І ось воно: https://youtu.be/s9-o10LZJv8У відео я ще й класну книжку розігрую, дивіться й долучайтеся!Картина Івана Похитонова. Сутінки в Україні

Як світили та грілися на Черкащині 100 років тому: побут і забобони 🕯Знайшов цікавий фрагмент про те, як селяни освітлювали та опалювали житло на Звенигородщині (сучасна Черкаська область) приблизно століття тому. Текст написаний колоритною місцевою говіркою, тож передаю головне:💡 Чим світили?Гас: був дефіцитним — одного фунта (десь 0,5 кг) мало вистачити на два місяці. Це дуже мала кількість.Саморобний каганець: світильники з лою (баранячого жиру) та ґніт з ганчірки. До речі, я робив окреме відео про те, як українці раніше освітлювали хати, там є і каганець, і гасівниці.Свічки з «бликоти». Стебло цієї рослини всередині порожнє, тож туди заливали розтоплений жир, чекали, поки застигне, і розколювали «трубку», щоб дістати готову свічку.Скіпки: у лісі збирали деренові або калинові гілки, обстругували з них кору і палили, бо вони давали світло.🔥 Чим топили? У печах палили солому, дрова та «кирпич» (ймовірно, мається на увазі суміш гною з соломою або торф’яні брикети).🧿 Повір’я та «характер» вогнюПісля заходу сонця попіл з хати не виносили — це вважалося поганою прикметою.У печі обов’язково мав стояти горщик із водою. Вірили, що «жар п’є воду». Якщо його не «напоїти», вогонь міг розгніватися на господарів.Також цікаво, що деякі люди принципово не використовували гас, бо вважали його «видумкою нечистого», віддаючи перевагу «божому» світлу від лою чи скіпок.Картина: Костянтин Трутовський, "Колядки в Україні" (1864 р.)

Сьогодні День пам'яті Героїв Крут. І я вважаю, що цей день недооціненийУ школі ми вчимо цей бій серед інших подій Української Революції, це 11 клас. З мого досвіду скажу, що я лише в університеті почав краще розбиратися у хронології подій періоду революції, сторонах, їхнчй мотивації та кількості прихильників ідей самостійності/комунізму/анархізму тощо.Тому геть не дивуюся, що про Крути ми знаємо лише, що там загинули молоді вояки-добровольці й студенти, і Тичина написав вірш "Пам'яті тридцяти".Вигадав зробити 3 рекомендації, він найлегшого до найважчого рівня занурення у подію.Легкий рівеньМоє інтерв'ю для МАН — коротке оглядове й розказав прям базову інформацію. Для тих, хто хотів би оновити свої знання.Середній рівеньСпогади учасників бою під Крутами — імхо, це найцікавіше. Але не завжди правда, бо писалося постфактум, і, як воно буває, коли людина щось не знає, то придумує тощо. Рекомендую прочитати спогад Аверкія Гончаренка, так як він керував боєм зі сторони УНР.Важкий рівеньУроки історії. Уся (не)правда про Крути — двогодинна лекція дослідників Михайла Ковальчука та Віталія Скальського про бій під Крутами. Тут не дуже хороший звук і картинка. Але Віталій Скальський — один з найкращих дослідників бою, тож його варто послухати.І ще одне: прийти до символічної могили крутянцям, якщо ви у Києві — завжди хороша ідея, незалежно від дати.

Особисте життя Василя Симоненка8 січня народився Василь Симоненко — український поет-шістдесятник.«Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю — дуже скучив» — я впевнений, що ви читали ці слова Василя Симоненка.Він написав їх своїй майбутній дружині Людмилі Півторадні, і його листи, які тепер опубліковані, стали зразком для наслідування. На жаль, подружнє життя поета не склалося.Як згадують друзі й колеги Василя, Люся була далека від поетичної романтики. Письменниця Дарія Ястребова розповідала, що Людмила скаржилася їй: «Думала, що він на хліб зароблятиме‚ а вийшло – якісь віршики пише. З глузду з’їхав – ночами віршики пише».Коли В. Симоненка з раком нирки поклали до лікарні‚ Людмила поставилася до цього байдуже: «Нічого з ним не станеться. Хай менше курить». Після смерти поета молода вдова одружилася з іншим‚ але ненадовго‚ бо новий чоловік пиячив‚ потім вийшла заміж, і знову за поета. Доля усіх близьких до В. Симоненка людей була фатальною. Олесь Симоненко‚ син Людмили і Василя‚ пише М. Сніжко‚ «ще в школі почав пити й курити‚ ця пристрасть не залишила його і після одруження‚ і вона ж його добила ще молодим». Він помер, не доживши до 45 років.〰️〰️〰️Василь ріс без батька, його йому заміняла мати та дід. Як він сам пише в автобіографічній поемі “Кривда”:«В мене була лиш мати.Та був ще сивий дід.Нікому не мовив «тату».І вірив, що так і слідНу нехай би смикнув за вухо,Нехай нагримав би раз чи два, –Все одно він би тата слухавІ ловив би його слова»Батько Василя — Андрій — був бабієм, і не міг втриматися біля однієї жінки. Вони познайомилися, коли Василь став дорослим. Правда, на знайомстві усе й закінчилося: Василь Симоненко попросив батька піти, оскільки він не був йому потрібним. Його стосунки з матір’ю через це були дуже міцними, вона була головною жінкою у його житті. І матір віддячувала йому тим же, і навіть не намагалася знайти собі нового чоловіка.〰️〰️〰️Наостанок декілька фактів про Василя Симоненка:1) Він дуже багато курив: до 2 пачок в день. Курив “Приму”2) Любив випити з друзями, але завжди знав міру3) Був дуже самоіронічний, мав хороше почуття гумору4) Говорив з полтавським акцентом, жартома називав себе “полтавською галушкою”

Закон проти здорового глузду 300 років томуГотую сценарій для нового відео, і, відповідно, читаю багато історій. Більшість у відео не потрапить, але, ця, на мою думку, варта уваги.Отже, містечко Пирятин 27 вересня 1698 року, Гетьманщина. (сучасна Полтавщина)Суд слухає жінку Гапку, яка позивається до шинкаря Василя за зґвалтування. Вона розповідає суду, який складається із сотника, війта та бурмистрів, що вона (Гапка) сиділа в корчмі, випивала в компанії «людей зацних» (поважних) — був навіть священник отець Марко. Всі добряче напилися й порозходилися. Гапка теж планувала йти, але будучи напідпитку, дійти змогла лише до сіней корчми, де й заснула.За її словами, шинкар Василь скористався вразлими станом жінки: напав на сонну, затулив рота шапкою, заламав руки і зґвалтував.Здавалося б, справа проста й очевидна. Але. Гапка про цей злочин мовчала 5 тижнів. На суді вона пояснила це страхом і соромом, тому «не повідаючи нікому», прийшла шукати справедливості лише зараз.У той час в Гетьманщині судили за Литовськими статутами (ви їх вчили в школі). А там чітко сказано: ґвалт треба засвідчувати «на гарячому вчинку». Тобто кричати, кликати людей, опиратися тощо.Тож логіка присуду була така: якщо Гапка не заявила одразу про злочин — значить, «ґвалт не розуміється». Якщо злочину не було, а Гапка звинувачує шинкаря Василя — значить, вона бреше.Шинкаря Василя виправдали і відпустили. Гапку визнали «потворницею» (наклепницею). Її засудили до тюремного ув'язнення та тілесного покарання («каранєм правним скарали»).Отак процедура з’їла справедливість.Картина: Лєв Бєлоусов «Жидівська корчма» з альбому «Костюми Малоросії», 1843 р.

Слобожанський пророк: ярмаркова справа Йосипа Науменка Закінчення історії. Початок тутСлідство розглядалося в Ніжинському суді, і тяглося напрочуд довго. Науменко, як виявилося, умів зникати не гірше Гаррі Гудіні. У селі казали, що він «вісім років як одлучився», живе по ярмарках, а постійним місцем мешкання стали Суми. Повістки до суду йому не вдавалося вручити: у селі він не жив, власного майна не мав. Лише 1902 року вдалося встановити, що він справді мешкає в Сумах, на вулиці Кононенковій.Сам Йосип Науменко на суді наполягав до кінця: пляшку він схопив, захищаючись від побоїв, а городові «хотіли його вбити». Городові ж твердили протилежне — що він «лукавий і нахабний», майстер «заморочити голову» й обдурити публіку.У листопаді 1902 року, через три з половиною роки після ярмаркової сцени, справа нарешті дійшла до вироку. Науменка визнали винним у двох діяннях: образі городового дією та нанесенні легких ран під час виконання ним службових обов’язків. За перше — сім днів арешту, за друге — два тижні. Судові витрати також поклали на Йосипа. Три тижні арешту він відсидів аж у лютому 1903 року.Так звичайна ярмаркова забава перетворилася на кримінальну історію, де переплелися віра людей у диво, хитрощі вуличних артистів та строгі порядки імперської поліції.Напевне, вас цікавить, як же насправді працював “оракул”? Уся «магія» ґрунтувалася на простій хімії: всередині була суміш оцту та сірки, яка проявляла записи, заздалегідь нанесені зникаючими чорнилами. От і все штукарство.