Мене завжди дивувало одне питання:чому пакистанці чи сомалійці, приїжджаючи до Ірландії, часто вже нормально говорять англійською, а багато українців — ні?Справа — в історії.Пакистан майже 200 років був частиною Британської імперії. Англійська там залишилась мовою університетів, законів, документів, державної служби та великого бізнесу.Тобто дитина в Пакистані може все життя чути англійську в школі, на телебаченні, в офіційних паперах і навіть на роботі.Із Сомалі схожа історія. Частина країни була британською колонією, тому англійська там теж давно стала мовою освіти та міжнародного спілкування.А тепер уявіть Україну.У нас ніколи не було англійської як мови держави чи системи освіти.Ми вчили її як «предмет».Типу:— London is the capital of Great Britain.— My name is Oksana.— Where is the pen?А потім життя різко перекинуло людей в Ірландію, де треба:— говорити з лікарем,— дзвонити в школу,— шукати роботу,— і ще розуміти ірландський акцент, який звучить так, ніби людина жує картоплю під час розмови.Тому не треба порівнювати себе з іншими мігрантами. Люди з колишніх британських колоній часто ростуть у середовищі, де англійська — це частина системи життя.Для багатьох українців англійська почалась уже після переїзду. І це зовсім інша стартова точка.Те, як швидко українці адаптувались у чужій країні після всього пережитого — це взагалі окрема суперсила💙💛#ірландіядляукраїнців