Я майже місяць працюю в компанії, де я перша й єдина українка в команді. З моїх спостережень за ірландцями:Вони майже не люблять змінювати звички. Особливо в їжі й подорожах. Якщо їм колись сподобалось якесь місце — вони будуть їздити туди роками. Той самий готель. Та сама країна. Той самий маршрут. Наче людина не шукає нових вражень, а повертається туди, де їй вже було добре. їжа- це окрема культура стабільності. На обідню перерву - сендвічі. Завжди. І якщо в сендвічі нема масла — це ніби вже не сендвіч. Причому масла вони кладуть зовсім трохи, майже символічно, але воно повинно бути. Те саме з чаєм і кавою. Без молока — « не те»! Навіть коли вони подорожують, вони не хочуть “експериментальної” їжі. Зранку буде вівсянка або пластівці з молоком. На обід — щось максимально схоже на ірландську їжу. І якщо десь поруч є ірландський паб — вони його знайдуть. Мене спочатку це дивувало. Бо українці, навпаки, часто кидаються у нове:нова кухня, нові місця, нові емоції. Я зрозуміла цікаву річ:для багатьох ірландців подорож — це не спосіб змінити себе. Це спосіб комфортно пожити в іншому місці, не змінюючи себе взагалі. І навіть сидячи десь в Іспанії чи Португалії, вони все одно говоритимуть про те, що залишили вдома:про погоду в Ірландії,про сусідів (про сусідів говорять найчастіше)про дітей,про ціни на пальне. Вони ніби фізично їдуть далеко. Але ментально — дуже рідко покидають свій дім.#цікавіфактипроірландців