Офіційно - в нас тепер два вбивці. Якийсь котячий кримінальний синдикат. Спочатку старший кіт ходив на полювання і таскав жертви додому. Тепер і молодший навчився. Вчу екзамени, чую протяжно ниє Барон. Виходжу з кімнати подивитись. А він тримає в зубах мертву пташку. От що з ними робити? Нашийники з дзвониками не допомагають. Чи то їм здобич глуха трапляється? Прочитала якось історію: Одній жінці дістався такий кіт, що таскав додому кошенят. І кличка в нього така... промовиста - Мазай. Спочатку кіт носив додому своїх кошенят. Десь на стороні гуляв і приносив. Як весна - так починається. Завжди чорних ніс, таких самих, як він, наче інші в нього й не виходили. Можливо, і чужих крав, але щоб тільки чорні були. Коли він приносив усіх (по одному на день, мовляв, господиня так і було, рівно стільки) і робив перерву на кілька днів, кошенята зібралися у велику коробку і везли в клініку. Лікувати - вакцинувати - роздавати. Якщо кіт перервався - значить усіх, кого хотів, уже притягнув. Потім жінці набридло. Одного дощового осіннього дня Мазай приїхав на кастрацію. Навесні всі раділи. До кінця травня. Наприкінці травня бідолашна жінка влетіла в клініку і поставила коробку з кошенятами на стіл, втомлено промовивши "Ви уявіть собі, цей стервець чужих кошенят тепер тягне! Зате хоч різнокольорових тепер!"Вилікували, роздали. Одного, білого, жінка залишила собі. Назвала Герасимом, каструвала і наступної весни коти поїхали на дачу вдвох. Щоранку господиня тривожно визирає у вікно, чи немає на ґанку кошеняти. Кошенят не було. Влітку теж. Коти мирно бавилися на подвір'ї, зайняті виключно один одним. А одного ранку два цих засранці щось на ділянку тягнуть, та ще натужно так. Аж надриваються! А воно відбрикується. Виявилось - цуценя! Удвічі більше за них обох. Зараз малюк підріс. У свої 10 місяців він уже важить повних 40 кг. А Мазай із Герасимом у цілковитому шоці від того, що притягли додому. Тепер сидять тихо. ***От я тепер думаю, що ці два мисливця нам наступне притягнуть?