Остання серія про роботу в Ірландії. Більше не хочу витрачати свій час на спогади і щось монтувати. Якщо коротко - після закінчення ремонту (ви бачите мене на даху магазину) бос мене звільнив. Але по -ірландські. Тобто тупо злився. Роботу більше не давав, гроші не платив. На смс і дзвінки не відповідав. З магазину зник. Я допитувала його працівників, дружину, всіх до кого могла дотягнутись "де бос?". Чому він ховається від мене?"I don't know Nataly" - відповідали мені вони. Замкнуте коло. Для того, щоб повернути виплати (бо жити без грошей в Ірландії задоволення ще те) для Інтрео потрібен був офіційний лист від роботодавця. Тоді вони розглянуть і відновлять виплати. Я шукала паралельно і нову НОРМАЛЬНУ роботу і нове НОРМАЛЬНЕ житло. Якщо коротко, офіційний лист я отримала від нього через місяць (!) за обіцянку сходити з ним в паб. Потім вже зникла з його радарів я. Залишалось зникнути зі Страдбалі, щоб він мене точно не знайшов. І забути все як страшний сон. Завтра почну історію про нове житло, машину і все що обіцяла. А поки зайнята важливішими справами. Бо хлопці на передовій чекають, а я ніяк не можу зібрати кошти на генератори .... Всю історію можна подивитись по тегу #saleassistant