Олівія Джакобетті та парфумерні інжириPremier Figuier (L'Artisan Parfumeur, 1994)Коли парфумерка Олівія Джакобетті створила цей аромат, вона започаткувала окремий етап в історії парфумерії — це був перший аромат, побудований навколо ноти інжиру.Абсолют листя інжиру, який колись виробляли в обмежених кількостях (всього 200 кг на рік), зараз не використовується через його фототоксичність — IFRA повністю забороняє його застосування в парфумерії. Але й раніше він використовувався для інших цілей: наприклад, абсолют листя інжиру був частиною акордів тютюну, шипрових та фужерних конструкцій.В Premier Figuier аромат інжиру відтворений за допомогою компонента Glycolierral (або Leaf Acetal), який зазвичай використовувався як частина акордів плюща, лактонів (gamma-octalactone, gamma-undecalactone), сандалових одорантів та цитрусових. Аромат вийшов комплексним, він підсвічував кожну грань інжиру — і зелену, і молочну, і деревну, а Олівія стала королевою новоствореного жанру: в 1996 році саме її запрошують створювати інжирний аромат для Diptyque.Philosykos (Diptyque, 1996)В ньому Олівія Джакобетті вже використала stemone — синтетичний парфумерний компонент, який також раніше був частиною шипрових та фужерних композицій.Сам по собі stemone має гірко-зелений профіль, що нагадує гальбанум, запах бадилля, трави та чорної смородини, але в Philosykos stemone є опорою інжирного акорду — він передає восково-зелене, соковите листя інжиру. Також Олівія доповнила композицію гальбанумом, щоб підкреслити гіркуватість інжирного листя, а на противагу — парфумерка використала gamma-octalactone, щоб додати солодкого, кремового, дещо кокосового аромату стиглого плоду інжиру.Справжнім новаторським баченням були саме пропорції основних та вибір доповнюючих компонентів: обидві молекули разом у співвідношенні приблизно 1:3 (stemone до лактону) вже дають відчуття інжиру, але їх доповнюють cis-3-hexenol (аромат свіже-зірваного листя), coumarin для відчуття теплого солодкуватого аромату мигдалевого молочка та hedione для прозорого сяйва.Хронологія: як поширювався тренд1994 рік: Олівія Джакобетті створює Premier Figuier для L'Artisan Parfumeur — перший інжирний аромат у fine fragrance. Два роки по тому, у 1996-му, вона повертається до теми вже для Diptyque: Philosykos стає референсною точкою жанру і, зрештою, найпопулярнішим ароматом марки.Наприкінці 1990-х нішеві бренди починають випускати власні інжирні аромати.У 2000-х дизайнерські та нішеві парфумерні бренди вписують його в садові композиції замість того, щоб будувати навколо нього весь аромат. Приклад — Un Jardin en Méditerranée від Hermès (Жан-Клод Елена, 2003): інжир тут в ансамблі з лавром, кипарисом і цитрусами, відтворює образ марокканського саду. У тому ж напрямку Ninfeo Mio від Annick Goutal — інжир розчиняється на цитрусово-зеленому фоні.2010 рік - найрадикальніше бачення: Womanity від Thierry Mugler поєднує інжир з ікрою та акватичною темою. У 2010-х–2020-х інжир остаточно стає таким собі нішевим стандартом, розгалужуючись на окремі піджанри — зелено-реалістичний, кокосово-гурманський, пудрово-чайний тощо.Олівія Джакобетті зробила розкішний подарунок парфумерному світові - інжирний акорд, з одного боку - достатньо реалістичний і точний, а з іншого відкритий до різних налаштувань в залежності від бачення парфумера. Впевнена, інжирні аромати ніколи не вийдуть з моди, хіба що дещо зміняться з відкриттям нових парфумерних молекул.