Вже кілька днів виношую пост про парфумерну виставку в Мілані Esxence 2026, і все ніяк не зберусь написати довгочит. Тому ловіть коротку замітку.Італійці називають її не виставкою, а ярмаркою. Мені ж здається, що виставка в тому форматі, в якому вона існує зараз, впевнено перетворюється на те, чому підходить слово "базар". Одна моя приятелька, власниця маленької парфумерної крамнички, так охарактерезувала сучасну Esxence "Всюди солодке, стійке лайно, за рідким виключенням”. І це, з одного боку, сумно, з іншого - а що ми хотіли 🤷‍♀️Споживач голосує своїми грошима виключно за щось стійке, перше питання яке клієнт ставить в умовному парфумерному магазині "А це стійкий аромат?" І бренди на це відповідають.Тренд на гурманіку і не збирається згортатись, а так звана ніша вже давно намагається підлашуватись не під нішевого споживача (як вона мала б робити), а під масового. Додайте сюди псевдоекспертів-інфлюенсерів, які тільки і говорять про стійкість, гучність, шлейф та “смак” парфумів - і ось він гремучий коктейль сучасного парфумерного ринку. Я зараз навіть не про інфлюенсерів України, це загальна світова тенденція. Якось я почула відгук на youtube на класичну амброву конструкцію, що це звучить “інді”! Інді!! Аромат в стилі Guerlain звучав людині інді! Бо вона не знає, що таке класичний амбровий аромат, зате знайома із сучасними “шедеврами” побудованими на амбродеревині. В мене прям ностальгія за часами, коли про парфумерію говорили тільки ті, хто в ній справді розбирався або щиро любив, а не сучасні блогери, які здатні популяризувати виключнно “стійке та солодке”. Звичайно, я узагальнюю зараз, але-але…Такі думки.