День батька — щодня: тато для чотирьох синівЄ чоловіки, які мало говорять про себе. Але за них усе розповідають їхні вчинки, діти й життєвий шлях. Волинянин Олександр Гальом усміхається: «День батька цього року святкуватиму вперше. У нашій родині головна дата — 13 червня 2008 року. Саме у п’ятницю народилась трійня синів — Микита, Роман і Владислав. А згодом у нашій родині з’явився ще й наймолодший Тарас».Сьогодні троє старших синів — випускники військового ліцею. Один навчається в академії прикордонної служби у Хмельницьку, інший — у Києві, в Національній академії внутрішніх справ, ще один обрав для себе юридичний шлях. Найменший Тарас теж зараз навчається у військовому ліцеї та впевнено йде до своєї мети. Пан Олександр каже просто: хотів, аби сини знали, що таке дисципліна, відповідальність і порядок. Тому свого часу прийняв непросте рішення — віддати дітей до військового ліцею. Там хлопці вчилися не лише предметів. Вони самі застеляли ліжка, прали, готували, займались спортом і звикали бути самостійними. Та найбільше, зізнається батько, він хотів навчити їх людяності. Допомагати старшим, не боятися роботи, бути поруч із родиною. Тому й сьогодні сини допомагають бабусі з дідусем по господарству та доглядають разом із 93-річним прадідом Яковом його коника. Сам Олександр Гальом майже 25 років працює на газорозподільному підприємстві Волині. «Пройшов» різні слюсарські посади, а у перші дні повномасштабного вторгнення вдруге пішов служити — вже у сухопутні війська, головним сержантом роти охорони. У його житті багато ролей: син, онук, чоловік, працівник, військовий. Але головна — батько. І найбільша мрія сьогодні — щоб закінчилась війна, а сини через роки згадували його добрим словом. А День батька, жартує пан Олександр, у нього — щодня.