Путін вчергове розширює армію, а майже кожен другий рубль бюджету РФ іде на війну.Путін підписав черговий указ про збільшення штатної чисельності Збройних сил РФ. Попередній указ від 4 березня 2026 року встановлював чисельність на рівні 2 391 770 одиниць, з них 1 502 640 військовослужбовців. Новий указ від 12 червня збільшує чисельність до 2 399 130 одиниць, з них 1 510 000 військовослужбовців.Формально це додаткові +7 360 військовослужбовців до штату. Політично - це послідовне розширення штатної структури армії в режимі довгої війни. Це вже п’яте підвищення штатної чисельності ЗС РФ від початку повномасштабного вторгнення.Станом на 13 червня 2026 року, за оцінкою Генштабу ЗСУ, орієнтовні втрати особового складу РФ сягнули близько 1,38 млн осіб: убитими, пораненими та тими, хто тимчасово вибув із бойових дій. Такий масштаб не змусив Кремль переглядати стратегію. Російська система збільшує армію, розширює мобілізаційний контур і готує нові механізми заміщення людей, яких перемелює на фронті.Фінансова динаміка підтверджує той самий курс. За підрахунками дослідника Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки Яніса Клюге на основі даних Мінфіну РФ, у першому кварталі 2026 року російські воєнні витрати сягнули 5,9 трлн рублів. Це близько 65 млрд рублів на день і приблизно 46% усіх федеральних видатків. Майже кожен другий рубль російського бюджету працює на армію, оборонну промисловість і продовження агресії.Війна для РФ стала центральною функцією держави.Формально оголошувати «нову мобілізацію» Кремлю не потрібно. Указ про «часткову мобілізацію» від вересня 2022 року не був повноцінно скасований, тому правова основа залишається чинною. Її можна наповнювати через військкомати, регіональні квоти, контрактну кампанію, вербування ув’язнених, тиск на мігрантів, боржників і соціально вразливі групи.Модель купівлі людського ресурсу підвищеними виплатами дорожчає. Регіони змушені конкурувати за рекрутів, бюджетне навантаження зростає, а резерв охочих воювати за гроші звужується. Середня одноразова виплата в провідних регіонах за рік зросла приблизно на 75%, але набір у першому кварталі 2026 року впав на 20% порівняно з роком раніше. Виплати стають дедалі менш ефективним інструментом поповнення армії. Збільшення штатної чисельності ЗС РФ створює адміністративну основу для нового посилення мобілізаційного тиску, відкритого або прихованого.Нову хвилю мобілізації не обов’язково продаватимуть російському суспільству лише як продовження так званої «СВО» проти України. Якщо Кремль шукатиме спосіб змінити політичне пояснення війни, одним зі сценаріїв може стати загострення на північно-західному напрямку з використанням Білорусі як плацдарму тиску на країни Балтії та Польщу.Ця логіка вже має інфраструктурні ознаки. Біля кордону з Фінляндією РФ розбудовує військову інфраструктуру в межах відновленого Ленінградського військового округу. За даними Yle та аналізом супутникових знімків, поблизу Петрозаводська, у Новій Вілзі, зводять нову базу з казармами на 4-6 тисяч військових. Окремо фіксується реактивація гарнізонів, формування 44-го армійського корпусу та розширення військової присутності на північному заході РФ. За оцінкою фінської військової розвідки, Росія планує розмістити до 50 тисяч нових солдатів біля фінського кордону. Командувач Сухопутних військ Фінляндії називає цифру до 80 тисяч порівняно з нинішніми 30 тисячами.Для російської пропаганди тема «захисту» або «деблокади Калінінграду» може стати зручнішою мобілізаційною легендою, ніж нові втрати заради Криму чи Донбасу. Це не означає неминучості прямого нападу на НАТО найближчим часом. Але військові ризики оцінюють не за деклараціями, а за практичними рішеннями Кремля: чисельністю армії, воєнними витратами, мобілізаційними механізмами, будівництвом військових об’єктів, логістикою та роллю Білорусі як російського військового плацдарму.Черговий указ Путіна є маркером довгострокової ставки РФ на затягування й масштабування війни.