Джерело
InformNapalm | Є думка, що військово-політичне керівництво РФ свідомо обрало для черг...
21 800 Охват/переглядів
2026-06-02 13:41
Повідомлення №27667
Є думка, що військово-політичне керівництво РФ свідомо обрало для чергової масованої атаки по Україні ніч з 1 червня. Попередження про підготовку удару надходили останні 3 доби, але рашисти накопичували дрони і ракети, ймовірно, саме на цю дату. Вчора була річниця операції «Павутина» — однієї з найуспішніших операцій українських спецслужб, у результаті якої було уражено десятки російських літаків, включно зі стратегічною авіацією та літаками дальнього радіолокаційного виявлення. За різними оцінками, втрати Росії тоді сягнули мільярдів доларів.А вже в ніч із вчора на сьогодні російський агресор вкотре здійснив масований ракетно-дроновий удар по Україні.У цьому контрасті добре видно принципову різницю між підходами сторін до війни. Україна шукає способи завдавати високоточних ударів по військових об’єктах і спроможностях противника. Росія ж продовжує відповідати терором українських міст, цивільної інфраструктури та мирного населення.Водночас варто пам’ятати, що операції на кшталт «Павутини» неможливо проводити щодня. Але щодня Сили оборони України виконують не менш важливу роботу: відбивають штурми агресора, знищують його особовий склад і техніку, ріжуть тилову логістику, завдають ударів по військових об’єктах та послаблюють спроможності Росії виробляти пальне й забезпечувати власну армію.Ця робота не завжди потрапляє на перші шпальти. У неї не буде красивих річниць у календарі. Але саме вона щодня виснажує противника.Тисячі порізів, які поступово знекровлюють агресора.Саме тому після кожної власної невдачі або успішних дій України Росія повертається до єдиного інструмента, який добре опанувала за десятиліття, — терору цивільного населення. Кремль досі намагається зламати українське суспільство, бо так і не зміг досягти своїх цілей на полі бою.Але ракети й дрони не здатні досягти того, чого не змогли досягти російська армія, спецслужби та пропаганда.Попри величезні ресурси, Росія поступово виснажується у війні, яку сама розпочала. І якщо щоденна робота із завдання цих «тисяч порізів» триватиме, то рано чи пізно російський колос втратить здатність рухатися вперед і впаде під вагою власних прорахунків та імперських амбіцій.