Ти знов мені наснився мій, Херсоне,Такий, щасливий, вільний, гомінкий.В твоїй безодні моє серце тоне,У ньому ти залишився такий.Я ніби йду проспектом між каштанів,Вони ведуть до синього Дніпра,Який ще ніжиться в ранковому туманіІ все навколо тихо завмира.На повні груди я вдихну повітря,Яке просочене свободи відчуттямІ обіймає мене ніжно вітер,Грайливий і наповнений життям.З кав'ярні пахне ароматна кава,Петуніями клумби розцвіли,Гуляють люди, хтось біжить у справах-Так безтурботньо ми тут всі жили.Той сон розвіє прикрий звук тривогиІ знов шахеди, дрони, укриття.Нас розвели усіх свої дороги,Такі нажаль реалії життя.Тебе вбивають, ріжуть, рвуть на шмаття,Спотворюють зелені береги,Обстрілюють цілодобово "браття",Ти у вогні, руїни навкруги.Не спиш вночі, здригаєшся, палаєш,Пронизують безжально твою плоть.Ти ледве дихаєш і кров'ю ти стікаєш,Той страх в середині ніяк не побороть.Ти будеш снитися мені до скону-Такий щасливий, вільний і живий,Душа моя на вік в твоїм полоні,Молюсь за тебе я, Херсоне мій!Ненько А.В. листопад 2023р.