Іноді в моєму кабінеті буває мій син. Іноді, але тим не менш. І найбільше його тут цікавлять ось ці шеврони – їх мені передають військові, волонтери, рідні наших воїнів. На фронті і в Києві, у шпиталях, під час церемоній нагородження героїв у Маріїнському палаці… Ця дошка для шевронів заповнюється, але дуже повільно, бо щоразу Кирило забирає. І я щасливий, що його цікавить саме це. Наші герої, наша оборона, українські шеврони.Уже давно я хотів зробити спеціальну таку серію публікацій в моїх соцмережах – про ці шеврони. Про те, звідки вони. Хто їх передав. Які це підрозділи. І саме сьогодні ми почнемо такі публікації.Можливо, хтось іще захоче розказати про шеврони, які є у вас. Я думаю, це правильно. Правильно, щоб наші люди, наші діти знали, кому ми завдячуємо нашим життям і свободою України.Дякую вам, воїни! Дякую всім, хто б’ється і працює заради України!Слава Україні!____From time to time my son comes to my office. From time to time, but nevertheless. And he is most interested here in these chevrons. Military personnel, volunteers, relatives of our soldiers handed them to me. At the front and in Kyiv, in hospitals, during the award ceremonies for heroes in the Mariinsky Palace...The number of chevrons on the chevron board is growing, but very slowly, as every time Kyrylo takes them away. And I am happy that he is interested in this. Our heroes, our defense, Ukrainian chevrons.A long time ago I wanted to make a special series of posts in my social networks about these chevrons. About where they came from. Who gave them to me. What these units are. And today, we will start issuing such posts.Maybe someone else wants to talk about the chevrons you have. I think that is correct. It is correct that our people, our children, should know to whom we owe our lives and Ukraine's freedom.Thank you, warriors! Thank you to everyone who fights and works for Ukraine!Glory to Ukraine!