БОГДАН БАЛАГУРА❕

🥀 Сьогодні минув рік із дня, коли наша громада  втратила ще одного Героя, який віддав життя, захищаючи Україну — Вадима Миколайовича Дремлюка.Вадим Миколайович народився 30 травня 1988 року в селі Клюки. Після закінчення місцевої школи, він здобув професію бджоляра у Володарському ПТУ. У 2007 році проходив строкову службу, після якої повернувся в рідне село і працював у ПП "Промінь" на посаді механіка зерноочисних машин. Перед початком повномасштабної війни Вадим працював у КП "Благоустрій" на кладовищі в місті Тетіїв.З 17 квітня 2024 року Вадим Миколайович гідно боронив українську землю від окупанта. Вірний військовій присязі та українському народові, він з гідністю ніс військову службу, вірив у Перемогу та цілісну, вільну Україну. Вадим віддав найцінніше за цю мрію — своє життя.🕯Герой загинув 18 липня 2024 року поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району.Нехай добрий, світлий спомин про нашого Захисника України стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті кожного з нас, усіх, хто знав його, любив і шанував.

📌 Увага!До завершення реєстрації електронних кабінетів абітурієнтів 2025 залишилося лише 3 дні — поспішай, якщо хочеш вступити на бюджет! Не зволікайте — створення кабінету є обов’язковим кроком для подачі заяв на вступ.⏰ 14 липня 2025 року о 18:00 завершується подача заяв через електронний кабінет.Про це наголосив директор оптико-механічного фахового коледжу КНУ ім.Т. Шевченка — Борис Гаприндашвілі, під час зустрічі, яка відбулась вчора в міській раді.На зустрічі учні 9-х та 11-х класів, їхні батьки отримали актуальну інформацію про умови вступу, можливості навчання, пільги, а також технічну допомогу при подачі документів. Борис Вячеславович показав обладнання, на якому будуть навчатися майбутні студенти. 👉 Якщо ви ще не створили особистий кабінет або маєте запитання щодо процедури — звертайтесь за тел. 0456313099. Ми допоможемо!📣 Поширте цю інформацію серед друзів і знайомих — можливо, саме їм це потрібно просто зараз.Зробіть впевнений крок до свого професійного майбутнього вже сьогодні!

Два роки  тому, 10 липня 2023 року, на війні з російським агресором загинув мешканець с. Денихівка Михайло Олександрович Лазарук.Полеглий Захисник народився 6 листопада 1995 року у селі Денихівка. Дитинство Героя було веселим та дружним, адже народився він у багатодітній родині: мав 9 братів та 3 сестри. Закінчив Денихівську школу, а потім Тетіївське ПТУ за спеціальністю водія. Певний час працював на шинному заводі у місті Біла Церква. Згодом знайшов свою половинку, одружився та переїхав до міста Сквира, де працював у ТОВ "Грона".3 грудня 2022 року, не роздумуючи, Михайло добровольцем вирушив до лав Збройних Сил України. До останнього свого подиху, він боровся проти російських агресорів, захищаючи свою Батьківщину. На жаль, війна забирає таких ще молодих.. 10 липня 2023 року життя нашого земляка - Михайла Лазарука обірвалось у населеному пункті Кармазинівка, що на Луганщині.У річницю загибелі Михайла Лазарука щиро розділяємо горе з рідними та схиляємо голову в глибокій скорботі. Вічна пам’ять і слава Герою-земляку, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Із глибоким болем сповіщаємо про непоправну втрату - у бою за Україну загинув наш земляк, зовсім молодий захисник Олег Петрович Рибак.Олег народився 23 листопада 2002 року в місті Тетіїв. Навчався у Тетіївській загальноосвітній школі №3, згодом здобув професію маляра-штукатура в місцевому ПТУ. Працював різноробочим - виконував різні господарські роботи у КП «Благоустрій» та в лікарні.28 травня 2024 року Олег Рибак, відчуваючи глибоку відповідальність перед рідною землею, став до лав Збройних Сил України. Попри молодий вік, розумів: свободу не дарують - за неї борються. Вірив у Перемогу, в Україну, у своє покоління. Служив чесно, із гідністю, підтримував побратимів і виконував усе, що вимагав обов’язок. Та, на жаль, 16 червня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Лисівка Донецької області, його життя трагічно обірвалося.У скорботі залишились мама Олена Миколаївна, дружина Христина, брати Іван та Олександр, бабуся Олена Миколаївна та дідусь Петро Мифодійович.ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!💳 Реквізити картки 4149500110204172Громада глибоко сумує разом з рідними. Вічна пам’ять Герою, який віддав своє молоде життя за мирне майбутнє України. Схиляємо голови в шані перед його подвигом…

Тетіївська громада знову в жалобі - ми втратили ще одного сина України, мужнього Захисника -  Ігоря Васильовича Гладунського.Ігор народився 9 грудня 1984 року в місті Тетіїв. Навчався у місцевій школі №2, після закінчення 9 класів продовжив освіту у ПТУ №5 міста Біла Церква, здобув фах токаря-верстатника. Від 2003 до 2005 року проходив строкову військову службу, після чого залишився працювати у Білій Церкві на заводі "Білоцерківмаз" токарем. У 2013 році повернувся до рідної громади у село Дібрівка, де працював різноробом.23 липня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Усвідомлюючи всі ризики, Ігор свідомо став на захист рідної землі, бо не міг залишатися осторонь, коли країна потребувала сміливих і рішучих.🕯7 листопада 2024 року, під час запеклих боїв поблизу населеного пункту Олександропіль Донецької області, зв’язок із Ігорем обірвався. Довгий час він вважався зниклим безвісти. На жаль - Ігор загинув, залишаючись вірним військовій присязі, до останнього подиху боронячи незалежність України.Щирі співчуття мамі - Надії Петрівні Коробко, сестрі Інні, всім рідним і близьким. Громада поділяє ваш біль.ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!💳 Реквізити картки5167803289668019Вічна памʼять і слава Герою! Герої не вмирають!

🕯🥀Сьогодні у селі Теліжинці відбулося прощання з Героєм Павлом Михайловичем Боярченковим, який загинув ще у вересні 2022 року, захищаючи Україну. Йому було лише 32 роки…Народжений 19 лютого 1990 року у місті Новомосковськ Дніпропетровської області, Павло мав глибоке коріння у Теліжинцях - саме звідси була його мама Світлана Миколаївна, тут жили його бабуся і дідусь, до яких він часто приїздив у дитинстві разом із сестрою Анною.13 вересня 2022 року він прийняв свій останній бій. Павло Михайлович Боярченков - стрілець-зенітник ракетного взводу стрілецького батальйону - героїчно поліг у бою поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району.Через інтенсивність бойових дій тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише зараз, після майже трьох років болісного очікування, його рідні отримали можливість провести його в останню путь.Павло залишив по собі світлу пам’ять у серцях рідних — мами Світлани Миколаївни, сестри Анни, племінника Давида, бабусі Ганни Михайлівни, а також усіх, хто знав його - щирого, доброго, відповідального чоловіка, вірного сина України.Нехай його душа знайде спокій у вічності, а наше серце - силу зберігати пам’ять. Герої не вмирають. Їхні імена живуть у молитвах, у свічках пам’яті, в наших серцях і в самій землі, яку вони захищали до останнього подиху.

Сьогодні - восьма річниця з дня загибелі нашого земляка,  воїна АТО Ігоря Халазія.Народився Ігор 11 травня 1978 року в м. Полтаві. В Полтаві закінчив загальноосвітню школу в 1995 році. Навчався в профтехучилищі по спеціальності каменяр. Будівельник з Полтавщини Ігор Халазій 15 років разом з родиною прожив у  селі Кашперівка.9 липня 2015 року Ігор пішов добровольцем в АТО. Воював у складі третього батальйону Ропшинської 92-ї бригади в званні старшого солдата на посаді стрільця – помічника гранометника. Мав позивний «Манюня». Демобілізувався 20 жовтня 2016 року.30 травня 2017 року 39-річний Ігор Михайлович підписав контракт на військову службу. А 2-го червня, через два дні – загинув під час виконання бойового завдання в селі Новомихайлівка Мар`їнського району Донецької області.Указом Президента України «За особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)Вічна пам'ять загиблому Захиснику!

Тетіївщина з теплотою та глибокою шаною зустріла своїх героїв — захисників, які пройшли пекло війни та полону й нещодавно повернулися додому. Сьогодні в громаді відбувся урочистий захід на їхню честь. Хтось із них повернувся в лютому 2025-го, хтось у квітні, а хтось — ще раніше. Але кожен із них заслуговує на те, щоб про нього пам’ятали, щоб його обійняли, подякували, підтримали.Цей захід — можливість для всієї громади побачити своїх героїв, вклонитися їм, сказати просте, але щире «дякую». Важливо, щоб кожен мешканець знав: серед нас живуть люди, які пройшли крізь найстрашніше й вистояли.На жаль, не всі змогли сьогодні бути поруч. Частина наших воїнів ще проходить лікування — хтось у Києві, хтось за кордоном, хтось у різних містах України. Ми з нетерпінням чекаємо, коли зможемо обійняти кожного з них.Попри біль і втому, ми продовжуємо вірити в повернення тих, хто досі перебуває в російському полоні. Наші серця — з ними. Ми не здамося і не зупинимось, поки останній наш боєць не повернеться додому.І надалі ми будемо зустрічати своїх захисників так, як вони на це заслуговують — з теплом, пошаною і вдячністю. Щоб кожен із них знав: тут їх чекають, цінують і ніколи не забудуть.

Співпраця між владою, представниками бізнесу та громадою є запорукою розвитку наших населених пунктів та покращення умов життя мешканців. Під час виїзних прийомів я мав можливість вислухати побажання та звернення жителів громади, і приємно відзначити, що вже є позитивні зміни.Зокрема, у селах Черепин та Черепинка було проведено ряд важливих робіт з благоустрою, а саме – покращено стан доріг та здійснено вирізку аварійних дерев, зокрема на території колишнього табору. Усі ці заходи стали можливими завдяки тісній взаємодії місцевої влади та соціально відповідального бізнесу.Хочу висловити щиру подяку місцевому підприємцю Володимиру Рудюку та депутату Олександрі Казаматовій, які сприяли реалізації цих ініціатив. Матеріали для ремонту доріг та їх перевезення забезпечило СТОВ «Черепин», а безпосереднє виконання робіт здійснило ТОВ «Тетіївський Дорбуд».Такий приклад партнерства вкотре доводить: тільки завдяки спільним зусиллям, взаємодопомозі та відповідальному підходу ми можемо досягати якісних змін у нашій громаді. Вірю, що така злагоджена робота буде продовжуватися й надалі, а результатом стануть комфортніші умови для життя наших жителів.

🕯З сумом повідомляємо, що відійшов у Вічність наш земляк, міський голова Тетієва 2002-2010 років - Василь Кирилович Бевз.Він  народився 2 жовтня 1950 року в селі Велика Севастянівка Христинівського району Черкаської області в сім'ї колгоспників. У 1967 році закінчив місцеву школу. З 1967 по 1972 рік навчався в Уманському технікумі механізації сільського господарства.  Упродовж 1969-1971 років проходив військову службу. Потім навчався в Українській сільськогосподарській академії в м. Київ. З 1977 по 1985 рік працював в райоб'єднанні "Сільгосптехніка" в Тетієві. З 1985 по 1997 рік був директором ВАТ "АТП - 13241" у Тетієві. Потім займав посади першого заступника голови Тетіївської РДА ( 1997-1998) голови Тетіївської районної ради (1998-2000), начальника контрольно-ревізійного управління в Тетіївському районі (2000-2002). Впродовж 2002 - 2010 років займав посаду міського голови Тетієва. Був депутатом Тетіївської районної ради, депутатом міської ради 6 скликання. Нагороджений нагрудним знаком "За заслуги перед містом" та занесений до Книги пошани Тетієва.