БОГДАН БАЛАГУРА❕

‼️Відстрочка від призову під час мобілізації через ЦНАП‼️📌 Подання заяви — лише особисто! Представник зробити це не може.При поданні необхідно пред’явити оригінал документу що посвідчує особу та військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).📄 Заява має містити:▪️Прізвище, ім’я, по батькові; РНОКПП або серію й номер паспорта: дату народження; адресу місця проживання/перебування; електронну пошту (обовʼязково); контактний номер телефону.До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку (або їх завірені копії) згідно з додатком 5 до Порядку призову.Через ЦНАП НЕ здійснюється:▪️Автоматичне продовження відстрочок▪️Взяття на військовий облік▪️Оновлення військово-облікових даних▪️Надання відстрочки військовозобов’язаним СБУ або іншим розвідувальним органам▪️Оформлення відстрочки для осіб, зазначених у п.1 (бронювання) та п.п.16–23 (держслужбовці, політики, дипломати, судді тощо) ч.1 ст.23 Закону про мобілізацію‼️‼️ВАЖЛИВОДля уникнення черг діє попередній запис:+380991854212 або особисто у приміщенні ЦНАП.

Знову сумна звістка сколихнула нашу громаду...Україна втратила ще одного свого захисника - Щербінського В’ячеслава Олександровича, уродженця міста Тетіїв.В’ячеслав народився 17 червня 1986 року. Навчався у Тетіївській загальноосвітній школі №2. Після її закінчення працював у місті Києві на будівництві, де його знали як працьовитого, спокійного й доброзичливого чоловіка. 6 жовтня 2024 року В’ячеслава було мобілізовано до лав Збройних Сил України. З перших днів служби він проявив стійкість, відвагу та справжній солдатський характер. Виконував бойові завдання у найгарячіших точках, де кожен день вимагав рішучості та сили духу. В’ячеслав був поруч із побратимами до останнього, підтримував їх словом і ділом, вірив у перемогу і до кінця залишався вірним своєму обов’язку.🕯На жаль 28 листопада 2024 року, поблизу населеного пункту Старі Терни Донецької області, його життя трагічно обірвалося під час виконання бойового завдання.У В’ячеслава залишилися мама Надія Миколаївна, тато Олександр Вікторович, та сестра Наталія.ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!💳 Реквізити картки5167803316158182Великий біль і скорбота огорнули всю громаду. Ми схиляємо голови перед пам’яттю нашого земляка, який віддав найдорожче - своє життя - за Україну, за мир і за кожного з нас.Вічна пам’ять і шана Герою!🇺🇦

Для мене особливо приємно ділитися гарними новинами:Тетіївська дитяча музична школа отримала нові музичні інструменти та сучасне обладнання в межах проєкту «Життєздатність+: Економічна інтеграція внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від війни».Цей проєкт реалізується Міжнародною організацією з міграції (МОМ) за фінансування Міністерства економічної співпраці та розвитку Німеччини через Німецький банк розвитку KfW.Завдяки гранту в розмірі 600 тис. грн. ми змогли інвестувати у розвиток нашої молоді та придбати:• 2 акустичні фортепіано• саксофон тенор• тромбон• ударну установку• ксилофон• сучасну акустичну системуЦе не просто оновлення матеріальної бази - це інвестиція у майбутнє дітей і культурний розвиток громади. Особливо важливо, що нові можливості отримають і діти з родин внутрішньо переміщених осіб - адже культура єднає і лікує.🙏 Щиро дякую міжнародним партнерам за довіру та підтримку нашої громади. Разом ми створюємо умови, у яких діти Тетіївщини можуть рости, творити і мріяти!

🥀 Сьогодні минає три роки з дня загибелі Андрія Олександровича Коннова.Андрій Коннов народився 1 липня 1998 року в місті Мирноград Покровського району. Тут він провів своє дитинство, закінчив школу і продовжив навчання в Бахмутському залізничному технікумі, де опановував професію механіка потягів. У 2018 році проходив службу у армії, після якої повернувся додому та працював різноробочим. З початком повномасштабного вторгнення , 26 лютого 2022 року, Андрія мобілізували, і він, не вагаючись, пішов захищати Україну. Вірно і сміливо виконував свій обов'язок до останнього подиху. 28 вересня 2022 року Андрій загинув під час боїв у населеному пункті Піски Донецької області.Андрій Коннов загинув ще у вересні 2022 року, та його тіло довгий час перебувало у російських окупантів. Лише в січні 2024 року його ім'я з'явилося в списках на обмін, і родина нарешті отримала можливість повернути тіло свого сина додому.Ми розділяємо біль разом із родиною і молимося, щоб ваші серця знайшли силу пережити цей страшний час. Пам'ять про Андрія житиме вічно, а його жертва не буде забута. Нехай спочиває з миром.

З великою гордістю хочу поділитися з вами надзвичайною новиною. Фільм «Музика Буття», який розповідає про наш славний Тетіївський народний духовий оркестр під керівництвом Василя Савчука, увійшов до шорт-листа одразу двох престижних міжнародних кінофестивалів – одеського та варшавського.Це – справжнє визнання таланту наших земляків, їхньої невтомної праці й відданості мистецтву. Адже духовий оркестр Тетіївщини вже багато десятиліть є гордістю нашої громади, символом культури та духовності рідного краю.📽 Прем’єрний фестивальний показ фільму відбудеться1 жовтня о 20:00 у місті Києві, кінотеатр «Жовтень».Щира подяка творчій команді фільму:• режисеру – Геннадію Черномашинцеву (саме йому належить ідея цього унікального проєкту),• автору сценарію – Сергію Гаврильцю,• оператору – Роману Єленському,• виконавчому продюсеру – Світлані Тульчинській,• продюсерам студії Fresh Production – Юлії Чернявській та Олегу Щербині.Особлива вдячність за підтримку нашому землякові, меценату, директору ТОВ «Скибинецька ферма» Андрію Соломонюку.Також дякуємо керівнику відділу культури Ярославу Гавюку за сприяння та комунікацію між творчою командою й нашою громадою, що допомогло втілити цей проєкт.🙏 Вірю, що цей фільм стане ще одним потужним свідченням того, що українська культура й талант народжуються з любові до своєї землі, до рідного краю та його людей.

Сьогодні минає два роки з дня загибелі нашого Захисника, жителя Тетієва Станіслава Дмитровича Дукача.Народився Станіслав 14 серпня 1975 року у селі Малікина Гребля Чернігівської області. Закінчив 8 класів середньої школи та поступив в Борзнянський сільськогосподарський технікум на агрономічне відділення. У 1994 році був призваний на строкову службу. Служив у Криму у військах морської піхоти. Після закінчення служби Станіслав Дмитрович переїхав до Тетієва.Працював продавцем та на різних будівельно-ремонтних роботах.16 січня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Спочатку пройшов навчання у Великобританії та Україні, а потім вирушив у саме пекло - на Донеччину. Вірний військовій присязі та українському народу, Станіслав Дмитрович Дукач мужньо виконував свій військовий обов’язок та загинув за вільне і мирне майбутнє України 5 вересня 2023 року у Новодонецьку.Вічна пам'ять нашому Герою, його ім'я назавжди залишиться в серцях земляків. Приносимо глибокі співчуття рідним і близьким загиблого воїна!

Громаду знову сколихнула страшна звістка -  у боротьбі з російським агресором загинув наш земляк, Євгеній Миколайович ПАВЛЮК.Він народився 14 серпня 1992 року у селі Кашперівка. Після закінчення дев’яти класів навчався у Тетіївському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальності маляра-штукатура та водія.  У 2012 році Євгеній підписав контракт і став на захист держави у лавах Збройних Сил України. Військову службу він ніс аж до 2020 року, сумлінно виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною. Після завершення контракту повернувся у місто Бориспіль, де працював водієм на підприємстві "Сан-Ліберті". Здавалося, попереду на нього чекало мирне життя, спокій поруч із сім’єю.Та коли у лютому 2022 року ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Євгеній не залишився осторонь. 4 березня він мобілізувався та з перших днів війни знову став до строю, відстоюючи незалежність і свободу нашої держави.🕯На жаль, війна забирає кращих. 17 серпня 2025 року у боях біля села Іванівка Дніпропетровської області життя Євгенія обірвалося.Понад 11 років свого життя  Євгеній Павлюк присвятив службі українському війську, від юнацьких років і до останнього подиху залишаючись вірним Присязі та Україні.У нього залишилися дружина Катерина Олександрівна, донька Вікторія, мама Олена Олександрівна, батько Микола Петрович, брат Микола та бабуся Ганна Іванівна. Рідні втратили найдорожчу людину, а громада - мужнього сина, який віддав своє життя заради України.ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!💳 Реквізити картки 4149609057544431Ми схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого.Пам’ять про Героя житиме вічно у серцях вдячних земляків.Вічна слава і шана Захиснику України -  Євгенію Миколайовичу Павлюку🇺🇦

Сьогодні сумна річниця з дня загибелі Андрія Федоровича Сивака, який на другий день повномасштабної війни став на захист своєї Батьківщини і віддав за неї найдорожче — своє життя.Андрій Сивак народився 19 березня 1981 року в селі Білозерка, Запорізької області. У віці двох років разом із батьками переїхав до села Лукашівка, Черкаської області, де закінчив місцеву школу. Згодом у Монастирищенському професійно-технічному училищі здобув професії зварювальника і шофера.Після здобуття освіти Андрій проходив строкову службу, а після її завершення навчався у школі міліції та працював у патрульній службі в місті Києві. У 2014 році він став учасником АТО, захищаючи свою країну упродовж важких і запеклих півтора року.На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, Андрій був мобілізований до лав Збройних Сил України та до останнього подиху свого життя мужньо боровся з російськими окупантами на найгарячіших точках фронту.🕯Молодший сержант Андрій Сивак загинув 20 серпня 2024 року внаслідок мінометного та артилерійського обстрілів позицій підрозділу поблизу міста Вугледар Волноваського району Донецької області.За свою відвагу та хоробрість Герой був нагороджений численними відзнаками, серед яких: відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016), медалі Генерального штабу ЗСУ «Учасник АТО», «Грамота за старанність, бездоганне виконання військового обов’язку, тверду патріотичну позицію» командира військової частини А 0409 (2018), медаль «За хоробрість у бою» (2022) та нагрудний знак «Україна або смерть» (2024).ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМʼЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!🇺🇦

🥀Сьогодні - дев'ята річниця смерті Георгія Михайловича Теслюка.Він був лікарем-волонтером, працюючи в зоні АТО, врятував багатьох бійців від смерті. Але тяжка хвороба передчасно забрала його власне життя. Георгій Теслюк народився 11 червня 1979 року в селі Чагор Глибоцького району Чернівецької області. У 1996 році закінчив загальноосвітню школу, у 2000 році – медсестринський факультет Чернівецького медичного училища, у 2004 році – Буковинську державну медичну академію за спеціальністю «лікувальна справа», у 2006 році – інтернатуру при Буковинському державному медичному університеті за спеціальністю «урологія».Після закінчення університету отримав направлення у Тетіїв. З травня 2006 року працював лікарем-урологом у Тетіївській центральній районній лікарні.Взимку 2013-2014 років під час Революції гідності перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був лікарем-волонтером.Після початку російської агресії на сході України, на громадських засадах проводив у Тетієві курси з медичної підготовки в умовах бойових дій. Згодом став лікарем-волонтером Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова, у складі якого двічі виїздив до зони антитерористичної операції на схід України.Вперше вирушив до АТО у травні 2015 року. Працював у залізничній лікарні міста Попасна Луганської області, що єдина вціліла після артилерійських обстрілів. Він оперував поранених військових, лікував цивільне населення. За його ініціативою у місті Попасна був створений поліклінічний прийом, через який за кілька місяців пройшли сотні пацієнтів.Під час другої поїздки до зони антитерористичної операції, Георгій Теслюк вже знав, що невиліковно хворий.Незважаючи на хворобу, хотів зробити побільше, тому працював майже без відпочинку. Іноді проводив по п‘ять операцій на день, коли було багато поранених, оперував на трьох столах одночасно.🕯Помер 14 серпня 2016 року вдома від онкологічного захворювання. Похований на кладовищі міста Тетіїв.Почесний громадянин міста Тетіїв Київської області (23.03.2017; посмертно).🇺🇦

Тетіївська громада знову у скорботі…Ми з глибоким сумом повідомляємо про загибель нашого земляка — Поліщука Едуарда Михайловича.Він народився 7 червня 1996 року в селі Теліжинці. До 6 класу навчався у рідному селі, після чого разом із батьками переїхав до міста Буча, де закінчив школу. Згодом здобув освіту у будівельному коледжі в Києві та працював контролером якості у ТОВ «Денка Лоджістікс».Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Едуард повернувся до рідного села. А вже 3 липня 2023 року він став на захист Батьківщини, мобілізувавшись до лав Збройних Сил України.7 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Садки на Сумщині, Едуард віддав своє життя за Україну. До останнього подиху він мужньо боронив рідну землю, прикриваючи побратимів та стоячи на захисті миру для своєї Батьківщини. Його серце зупинилося у бою, але подвиг і пам’ять про нього житимуть вічно.Навіки у скорботі залишилися мати Тамара Іванівна, батько Михайло Васильович, сестри Галина та Маргарита.ЗБІР КОШТІВ ДЛЯ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ РОДИНІ ЗАГИБЛОГО!💳 Реквізити картки 5167803290928428Вічна пам’ять і слава Герою, який віддав своє життя за Україну.Герої не вмирають! 🕯️🇺🇦