НАЙБІЛЬШЕ мене виморожує розрізнення усмішки та посмішки, це якесь масове божевілляОт дивіться: і ви, і ваші батьки, і Олесь Гончар, і Юрко Покальчук чомусь посмішку не бачать як щось виключно глузливе. У цього слова просто є два різних значення, це нормально, з тексту буде зрозуміло конотацію. А ще зверніть увагу: у більшості випадків, коли посмішку вживають саме з конотацією глузливості, ЛЮДИ ДОДАЮТЬ ПРИКМЕТНИК, ЩОБ ЦЕ ПРАВИЛЬНО СПРИЙНЯЛОСЯ. Глузлива, іронічна, сардонічна і тд посмішка. Дивіться приклади на першому скріні.А нащо тоді? Якщо посмішка виключно глузлива, то одного слова для правильної конотації було б достатньо, хіба ні? Чи, може, одне лише слово посмішка такі відтінки за собою не несе, і тому й треба уточнювати?А ще те, наскільки важко нам запамʼятати, за що відповідає посмішка, а за що — усмішка, теж багато про що говорить. Шок, але різниці нема, тому і запамʼятати важко. І я вже мовчу, що в словнику чорним по білому одне зі значень повністю дорівнює усмішці. Але ні, ми звузимо посмішку до одного значення, і всі заживуть краще, впевненіше, точніше. Літературніше. АААААА *кричить, як бобер*