Є тільки жменя речей, які можуть витягнути мене надвір у напів штормову погоду, і — на жаль чи на щастя — одна з них активована.Висуну носа надвір, а тоді всідаюся писатиииииии. Руки сверблять, бо знайшла ключик до героїні, який ховався від мене місяці два 🎉 Тільки є одна проблемка: #ВідділТранспортуванняДуш усе менше схожий на оповідання й усе більше набуває обрисів помірного роману. Але я досі в повному запереченні, бо це лякає.По-перше, я почала писати ВТД, щоб відволіктися і отримати нарешті почуття завершеності, якого бракує в довгій формі.По-друге, я хотіла швидко написати 10тис слів і викласти просто в інеті, максимально низькі ставки, відповідно мінімум оверсинкінгу і багато пробачання білих плям. Якщо що, за 3 місяці текст перевалює за 20тис і я бачу ще мінімум стільки ж у першій чернетці. На редагуванні він знову виросте, бо я часто скіпаю сетинг і зосереджуюся на подіях.І найбільше бісить, що всі ці зміни історії на користь, але не на користь мені!! Таке чуство, що завела кошеня, яке сере мені під ліжко, а я все одно маю його любити і корегувати всі плани на осяжне майбутнє. І нікого, крім себе, у цьому не звинуватиш. Лишаєцця тільки не оверсинкати й ставитися до нього так само, бо інакше демотивація не за горами🗽