Чому не цінується мозаїка?

Чому за замовчуванням ми сприймаємо це як радянське, щось непотрібне, щось, що просто існує. Трохи тез з дискусії у рамках фестивалю «ФУНДАМЕНТ». Якщо дуже коротко, то ні, не всі мозаїки, то совок і те, що можна легко перекрити ДСП як непотріб. У цілих поколінь втрачене розуміння, що це цінне. Хоча тяглість до мозаїки природна, адже це було в українських церквах. А вже потім знищувалось, скасовувалось, вбивалось. Свого часу наші шістдесятники підняли цю тему, що мозаїка —українська, давайте її модернізуємо, оцінимо як належне. Але знову ж таки зробити їм цього не дали. Відповідно довгий час, ми не мали уявлення, що мозаїка — художній твір, її автори теж творці. Що робити? Банально — цікавитись.

Допоки ви не прочитаєте/ не почуєте чому це круто, вам буде байдуже. І треба викорінювати цю байдужість. Позбавлятись примітивності асоціацій.Де ж почути/почитати?

Спікери радили зокрема це: Проєкт «Радянський бруталізм» від Суспільне Чернівці. Ось він на Ютубі. «Telegraf. Завтра». Фото їхнє. Можна підписатись на спікера — ісус любить мозаїки. Він творець проєкту «кінцева» про мозаїки на автобусних зупинках. І от прямо зараз можна зайти і підписати петицію про збереження мозаїки Алли Горської — «Вітер» (Київ, Теремки). Ця останній вцілілий мозаїчний твір художниці, оскільки інші знищені тоталітарним режимом та росіянами. Підписати ось тут.in book we trust