Я знаю, що багато хто взагалі не читає анотаційДо новел «Дим» Міли Смолярової мені вона зовсім не пасує. Не знаю, хто писав, може й сама авторка? Хто зазвичай їх пише? Але на мене як на цільову аудиторію не втрапило. Розумію, що описати все і для всіх ідеально неможливо. Але, чесно, не знаю куди там мандрувати з персонажами. «Чи знайде скрипаль черевики?» — у новелі насправді такий крутий сенс, а звучить наче «битовуха». «Чи вдасться дикому зайцеві втекти від IVibe?» — це взагалі добило. Це не заради обісрати, все ж субʼєктивно. А лиш про те, що новели набагато глибші, крутіші, ніж може здатись з цієї анотації. Нагадаю, що у вас ще є час їх прочитати і прийти на обговорення в цю неділю в дуже естетичний простір [підґрунтя], щоб обговорити що сподобалось, а що ні. Точно є в Книгарнях «Є». А от в «Сенсі» кажуть, що навпаки, вже нема. А, і ще мені і інформація про саму авторку не сподобалась. Проте через усе це я таки продерлась і вас запрошую. Є трохи огидних деталей, але, на жаль, які дійсно трапляються. Момент з котом — не впевнена, що «життєво», але в мене котів не було, тому не знаю, що від них очікувати.А ще, зверніть увагу, на оформлення. То не просто гра «з шрифтами», то ключі. А я таке обожнюю, хоч сама й не просікла. in book we trust