🦁 60-та механізована бригада утримувала рубежі на Лиманському напрямку ще до того, як розпочалася операція “Вівальді”. Підрозділ мав важкий шлях — від скандалів та втрати позицій до переведення в 3-й АК, перезавантаження та участі в одній з найефективніших операцій за цей рік.

Журналіст NV Сергій Окунєв зустрівся з комбатом — "Дзюдо" — 60-ї бригади, а також із кількома офіцерами Сухопутних військ, щоб дізнатися, як відбулася ця «внутрішня революція».

ℹ️ Для розуміння контексту.

Навесні 2024 року окупанти посилили штурми північніше Лимана, намагаючись дістатися річки Жеребець у районі населених пунктів Терни та Ямполівка. У той період на напрямку з’являється 60-та механізована бригада.

Ситуація почала змінюватися на гірше у 2025 році. Вже в січні ворог форсував Жеребець, зайнявши Терни та сформувавши плацдарм на західному березі, який швидко “розростався” на захід від річки. У підсумку з’явився «виступ» на 17 кілометрів углиб українських позицій.

Одночасно з цим ворог почав просування і в напрямку Лимана. Восени 2025 року поодинокі групи ворога заходили в місто.

💬 Керівництву доповідали, що ворога зупинено, що мова про дрібні інфільтрації, але в особистих розмовах командування 60-ї бригади казало: „Так, відступаємо, а хто зараз не відступає?“ Це сприймалося як норма, — розповідає джерело NV.

У 2025 році розпочалася «корпусна реформа». Третій армійський корпус забрав у своє управління ті бригади, що вже були на визначеному напрямку. Серед них була і 60-та ОМБр. У жовтні 2025 року відбулася заміна командира. Згодом кадрові зміни почалися і на рівні штабу, батальйонів та інших структур бригади.

💬 Уявіть: кілька ключових офіцерів з управління батальйонами, навіть з управління бригадою, пішли в СЗЧ! Рівень СЗЧ серед солдатів — катастрофічний. Комплектування батальйонів просто критично погане. Ситуація з БПЛА — жахлива. У „Трійці“ деякі роти мали масштабнішу БПЛА-складову, ніж уся 60-та бригада загалом. І все це — під час масованих штурмів ворога північніше Лимана та в напрямку самого міста, — розповідає один із офіцерів корпусу.

Восени 2025 року у 60-ту бригаду перейшли десятки досвідчених офіцерів та рядових із Третьої штурмової. «Антикризовий десант» мав терміново виправляти ситуацію та стабілізувати ділянку.

💬 Треба було перебудувати систему, щоб ті ж самі люди могли би показувати результат, — розповідає командир 1-го батальйону 60-ї бригади на псевдо Дзюдо. Його батальйон мав найбільшу смугу оборони всередині бригади, і саме його порядки ворог намагався найінтенсивніше штурмувати восени та взимку 2025−2026 років.

З появою Третього армійського корпусу, зі слів Дзюдо, оборона була перебудована, втрати росіян значно збільшилися, але вони не зробили висновків.

💬 Вони мали просування до того. Потім почали відбуватися наші зміни, збільшилася наша ефективність. Вони на це не звертали уваги, продовжували рухатися на нас натовпом, як і раніше. В якийсь момент стало зрозуміло, що вони не просто втрачають ініціативу, а втрачають і резерви. Думаю, саме тоді Андрій Білецький зрозумів, що ми можемо повністю перевернути ситуацію на цьому напрямку, — каже комбат.

Ближче до весни 2026 року в бригаді кількість СЗЧ зменшилася в кілька разів, почали повертатись військові, котрі за минулого командування втекли з підрозділу. Бригада перебудувала систему навчання солдатів, що вже мали бойовий досвід. Крім того, рекрутинг корпусу почав давати результати щодо поповнення.

💬 Коли було відсторонено колишнє керівництво, стало відомо, що бригада в цілому не була налаштована приймати нових військовослужбовців. Була майже критична ситуація з особовим складом, але при цьому військовослужбовці, що прибували в бригаду, просто залишалися без уваги, — розповідає джерело.

Коментуючи ситуацію з комплектуванням батальйону сьогодні, командир Дзюдо каже: «Зараз у мене проблема: мені немає куди приймати нових людей. Охочі є, а посад вже не вистачає».

Узимку 2026 року 3-му АК вдалося значно уповільнити, а згодом повністю зупинити просування ворога на Лиманському напрямку. Це стало передумовою для проведення операції Вівальді.

1-й батальйон також бере участь у наступальних діях на напрямку в ході "Вівальді". Командир Дзюдо стверджує, що втрати батальйону під час наступу навпаки — зменшилися, ніж тоді, коли вони стояли в обороні.

💬 Звісно, якщо йдеться про лобову атаку на десяти одиницях бронетехніки, посеред дня, без підготовки, то втрати будуть великі. У нашому випадку ми постійно пересувалися, ворог був дезорієнтований, був змушений знімати позиції своїх пілотів дронів, переносити їх глибше в тил, було порушено систему вогню для їхніх мінометів, автоматичних гранатометних систем. Це все вплинуло на наші втрати

Дзюдо наводить випадок, коли двійко бійців 60-ї бригади приховано зайняли позицію на одній з логістичних артерій ворога. За кілька днів ці два бійці бригади знищили близько 20 окупантів.

💬 Ми зазнаємо непорівняно менше втрат, ніж ворог. .. Були тижні, коли втрати трималися у співвідношенні 1 до 20, це я кажу конкретно про наш батальйон, — каже Дзюдо.