Перш ніж Третій армійський корпус почав звільняти кілометри землі в рамках операції “Вівальді”, довелося місяцями перебудовувати управління, міняти командирів, відновлювати підрозділи, зшивати в одну систему розвідку, дрони, логістику й штаби. Тому головний результат "Вівальді" — не лише те, що змінилося на карті, а й зміни всередині системи ведення бою, пише полковник Родіон Кудряшов, заступник командира Третього армійського корпусу

До операції "Вівальді" йшли понад півроку. І саме цей шлях, на думку полковника, важливіший за стрілку на карті. Адже коли корпус заходив у смугу відповідальності, першим завданням був не наступ. Треба було зупинити погіршення ситуації й стабілізувати передній край. Противник тиснув, бойові порядки на ділянках втрачали цілісність, росіяни активно використовували тактику інфільтрації.

❗️ До червня вдалося стабілізувати фронт у смузі від Борової до Лиману. Відповідно першим етапом "Вівальді" стало не просування вперед, а створення умов, за яких це просування взагалі стало можливим.

Після формування Третього АК була змінена система управління. Частина бригад прийшла до корпусу після важких боїв, із втратами, проблемами комплектування і, що особливо важливо, з підірваною довірою до управління. Саме тоді Андрій Білецький сформулював один із ключових принципів – командир має відповідати за весь цикл — від підготовки бійця до результату на полі бою. Десь це означало — зміну командира, десь — переформатування штабу, десь — посилення сержантської вертикалі.

❗️ Саме тому зміна управлінської культури була не кадровою реформою заради реформи – це була підготовка поля бою.

Перед тим як солдат просунеться хоча б на кількасот метрів, має відбутися значно більша робота. У рамках "Вівальді" підрозділи безпілотних систем працювали по російській логістиці. Після ударів по трубопроводу та складах противнику довелося змінювати маршрути постачання ППМ. А для боротьби з інфільтрацією створили об'єднаний штаб, який координував спеціальні й розвідувальні підрозділи в межах єдиного задуму.

Білецький поставив перед нами завдання: технології мають компенсувати російську перевагу в ресурсах. Дрони вже забезпечують значну частину уражень противника, а наступним напрямком мають стати НРК. Ставилося завдання поступово забирати частину функцій із переднього краю, перекладаючи їх на роботизовані системи.

Ми багато говоримо про скорочення kill chain — ланцюга від виявлення цілі до її ураження. Але є ще один важливий цикл: "проблема — рішення — дія". Якщо молодший командир бачить зміну ситуації, але для реакції на неї мусить пройти п'ять рівнів погодження, противник може виявитися швидшим.

Гнучкість управління вимірюється дуже просто: скільки часу проходить між появою проблеми та її вирішенням. Саме тому корпус інвестував не лише в техніку, а й у сержантів, офіцерів, штабну підготовку, обмін досвідом, організацію розвідки та планування.

❗️ "Вівальді" — це не кількість звільнених квадратних кілометрів. Це чітка послідовність рішень. Треба було стабілізувати передній край, припинити інфільтрацію, перебудувати управління, поставити командирів, здатних ухвалювати рішення, сформувати нові команди, відновити підрозділи, налагодити систему спостереження та ураження, забезпечити передній край, накопичити боєприпаси, дрони й інший ресурс, зрозуміти противника та спланувати наступний крок ще до того, як завершено попередній.

Можна сказати й простіше: ми почали вигравати територію після того, як навчилися вигравати час — час від виявлення проблеми до рішення, від рішення до дії, від виявлення цілі до її ураження.