Мене заклюють коментатори за мою реакцію під час інтервʼю з цим воїном.

Але я вперше за весь час роботи на фронті, з 2014-го бачу таку силу в одній людині:

десантник відrізав свою поранену ворогом ногу аби продовжувати утримувати позицію. Постава її поряд з собою і продовжував бій.
Був в повному оточенні і розумів, що якщо вийде з хати, його пристрeлять. Але все ж зробив це, бо краще бути вbитим швидко, аніж згоріти заживо, - каже він.

Потім був полон і тортури в Оленівці. Він бачив, як vbили росіяни азовця без руки.
Як іншому азовцю віддав останній шматок зекономленого хліба, бо той не їв кілька днів і лежав з перебитим хребтом.
Він повернувся з полону на костилях, які виміняв за шматок хліба. Уявляєте, це найдорожча валюта в полоні. І виніс з застінок кремля список тих, кого утримував ворог.
Це історія Десатника з 25 окрема повітрянодесантна Січеславська бригада Олексій Капелюшний
Льоша, нею вражена вся наша редакція. Нею вражених кожен хто її чує.
Послухайте і ви.
❗️

І я досі не розумію, чому ЦЕЙ ДЕСАНТНИК не має золоту зірку Героя.

https://www.youtube.com/watch?v=cJKC1gACLHA

Олексій Капелюшний - учасник проекту «Проте_з ДШВ. Будь серед своїх»

Він не лише не втратив почуття гумору і себе самого після пережитого, а й повернувся на службу в Десантно-штурмові війська.
І своїм прикладом показує - служба після протезування можлива.

@kyriienko_press