Колись ми обговорювали (тут і тут) брак фідбеку від донорів на заявки, які вони не підтримали. Завдяки вам я вперше дізналася, що фідбеки у письмовій формі взагалі існують у природі 🙂. А нещодавно ми отримали свій перший Evaluation Summary Report на 1,5 сторінки від Європейської комісії.Ну, майже свій. Меморіал був частиною консорціуму, який подавав проєкт. Для заявки готували опис своїх активностей і дотичне, давали загальний фідбек та правки. Проте саму заявку писала організація-лідер.Ми набрали 92,5 бали зі 100 (при мінімально потрібних 70). Не виграли.Сильні сторони, які відзначив донор:▪️ Ідеальний консорціум: університети, громадський сектор, мистецька і медійна складова, всі члени — авторитетні у своїх середовищах, доповнюють експертизу один одного, команда фахова, залучені представники багатьох країн.▪️ Повна відповідність темі та пріоритетам конкурсу contested memories («конкуруючі наративи памʼяті» — напевне, українською так можна перекласти).▪️ Глибокий аналіз і розуміння проблеми: і в українському, і в загальноєвропейському вимірі. Робить внесок у розвиток відносин ЄС—Україна, запускає дискусії по всій Європі (кхе-кхе), має великий потенціал впливу.▪️ Сучасний, комплексний, сильний підхід до роботи з пам'яттю під час війни (тобто перелік активностей — підійшов).Хвалили ще багато за що, проте цікавіше інше — а що ж було не так? Ось перелік основних зауважень:🔺 Моніторинг і оцінка прописані слабше, ніж інші розділи. Є система M&E та індикатори, але вони описані поверхнево, механізми збору даних не деталізовані, гендерні та інклюзивні індикатори розроблені недостатньо глибоко.🔺 Немає системної стратегії роботи з decision-makers в ЄС, не показано, як проєкт може впливати на політики на рівні окремих держав.🔺 Недостатньо продумана стратегія масштабування і продовження проєкту, налагоджених співпраць у майбутньому, відстеження цього.🔺 Недостатньо конкретики щодо роботи з вразливими групами: гендерна складова прописана якісно, але що ми робимо для представників національних меншин, людей з інвалідністю (і як забезпечуємо доступність заходів та матеріалів для них).🔺 Цілі сформульовані не дуже лаконічно, частина результатів та логічна модель описані занадто оповідно, не завжди чітко видно різницю між outputs і outcomes.🔺 І моє улюблене: проєкт дуже насичений подіями, часові рамки короткі, мало запасу на непередбачувані затримки.Улюблене, бо це взагалі прокляття нашої організації і, підозрюю, багатьох інших: ми всі звикли працювати на межі можливого, робити багато, швидко і якісно. Здається, що якщо не наситиш свій проєкт купою всього в межах бюджету, то шанс отримати фінансування — менший.Ніт. Від цього треба поступово відходити. Принаймні в межах розумного балансу, бо працювати так само спокійно і розслаблено, як працюють в інших країнах і реаліях, ми навряд чи зможемо.Головні висновки, які ми для себе зробили (окрім очевидного ⬆️):▪️ Реалістична оцінка сильних і слабких сторін партнерів. Нашу заявку готувала дослідниця європейського університету. Тому питань до обґрунтування, методології та решти немає. Проте «технічна» частина з M&E, індикаторами і т.д. — це не її головна компетенція (що цілком ок). А от ми в цьому сильні. Тому мали б доопрацювати цю частину самостійно, але не проявили достатньо ініціативи. ▪️ Все працює в комплексі: сильна ідея, бачення, потужні партнери, експертиза — лише частина успіху. Бо оцінюється й операційна спроможність консорціуму, його розуміння матчастини: термінів, «пакування», процесів, за якими свій результат вимірює донор.