ПОДАРУНОК БАТЬКА... Один багатий чоловік мав сина,І подарунка йому готував,Бо в нього наближались іменини,Двадцятиріччя хлопець відзначав. І батько знав бажання його сильне,Чого хотів давненько його син, -Він мріяв дуже про авто спортивне,Так сильно прагнув, до душі глибин. Хлопчина бачив - коштів вистачає,Тому на день народження чекав,Що тато прийде, його привітає,Приємні ці хвилини уявляв... І скаже: "Ось твій подарунок, сину! Нова автівка у дворі стоїть!"Він розцілує батька за машину,Що його мрію допоміг здійснить... Той день настав, несе багач дарунка,Юнак із нетерпінням його жде... В руках трима барвистого пакунка,Хлопчина зрозумів, щось тут не те... Коли відкрив - там Біблія лежала,Новенька, особлива, дорога,А в серці злість на батька закипала,Образа сильна, ненависть лиха:"Та як ти міг зі мною так вчинити?! Бо ж знав, чого я прагну з давніх пір,Ти змогу мав і гроші, щоб купитиТе, що хотів я сильно, аж надмір... У тебе я єдиний, ти ж жалкуєшДля мене коштів, мрію щоб здійснить,Ти ще про це страшенно пошкодуєш,Не буду більше я з тобою жить! Не хочу більше називатись сином! І ти мені не батько з цього дня! Тебе я відсьогодні вже покину,Живи один й згромаджуй надбання!"Хоч батько намагався щось сказати,Та син його і слухати не став,Він стрімголов, скоріше вибіг з хатиЙ далеко з дому геть попрямував. І колесо життєве завертілось,Роботу мав, багато працював,Та з батьком спілкуватись не хотілось,І не дзвонив йому і не писав. Пройшло з тих пір чимало довгих років,І добре і погане пережив,З життя він взяв багато так уроків, І зрозумів тоді, що зле вчинив. Так захотілось в рідний дім, до тата,Близьких і рідних більше він не мав,Обняти його і "Пробач!"-сказати,Що стільки літ образу й злість тримав. Знайоме місто... Вулиця... Будинок... До болю рідний, милий, дорогий... Відкрив його, зайшовши всерединуІ занімів, став, наче кам'яний... Стоїть портрет - на ньому чорна стрічка,Помер татусь... Давно цей світ лишив... А біля нього згорток невеличкий,Той самий, що образу спричинив. Взяв в руки Біблію, відкрив... і в ту хвилину,Знайшов,перегорнувши сторінки, Ключі до тої самої машини,Про яку мріяв всі свої роки... Сертифікат подарунковий в папціЙ записка: "Я пробачив все давно!"І батьків заповіт лежав на лавці,-На сина переписане майно... Як боляче... Ніколи не вернути,Той час, коли ще батько був в живих.. Щоб виправить помилку, пригорнутиЛюдину рідну до грудей своїх... Коли почав читати Боже Слово,То зрозумів гріховність всю свою,В сльозах молив: "Пробач мене, мій Боже,Що батькові завдав скорбот, жалю..."@immensity_withGod