Не думала, що в свої 33 роки і після досвіду майже 4 років роботи у міжнародній донорській організації я знову буду шукати себе в платні роботи😩

Так я нию і, що ви мені зробите 🤣

Якийсь час мала сабатікал (як це по модному звуть), але зараз я вже 4 місяць в пошуку роботи і я НЕНАВИДЖУ ЦЕЙ ПРОЦЕС! Гірше, що вакансії, які відповідають моєму досвіду виключно у Києві і мало хто дозволяє дистанційно працювати. Наче війна закінчилась і ковіду немає. Просто не розумію, що поганого зробив людям віддалений формат роботи, хорошо ж було🧐

Крч, я подивляться на інші вакансії з іншої сфери, але коли вони бачать моє резюме, то такі хм 😶 а шо ви ото робили? Не понімать ваш громадський сектор! Спілкувалась з чатом джіпіті ким я можу працювати. Він мене хвалив і казав, який у мене гарний досвід і я можу бути багато ким і я навіть повірила🥹 Але потім закінчилась безкоштовна кількість запитів у чаті😞 Я просто хочу працювати, але оце продавати себе і не виходить. Просто не маю сил вже на то! Щиро всіх обіймаю хто шукає роботу, бо цей процес це пекло. Розумію тепер людей, які не готові звільнятися з не аж вау роботи аби не залазити у цей процес пошуку☹️

Просто хочеться аби мене таку красіву взяли за ручку без співбесіди і сказали, працюй у нас, ми тебе обрали 😅 ну хоч помріяти можна?

🤣

Таке, понила і пішла мучать себе «Спадкоємицею Джасада»😆