Великий переполох у маленькому Китаї (1986)

Хотів подивитися, звідки взялися Рейден і Шан-Тцунг. Я в шоці. Мені здається, Карпентер набагато кращий як композитор, а не як режисер.

Фільм дуже всрато зроблено. Увесь задум звучить як: "Ті китайці якісь кінчені, а прикинь, ти заходиш в китайський квартал, а у них там якісь чаклуни, а самі вони на виделках б'ються". Гадаю, це замислювалося як комедія, але це як слухати батіни расиські анекдоти. Щось воно погано зістарилося.

Я розумію, що кіно цінують насамперед за креативні спецефекти і декілька дійсно крутих моментів. Відверто кажучи, під кінець фільм з'їзжає з глузду і відбувається просто відбите божевілля, з якого неможливо не сміятися. Але більшість фільму незрозуміло, яку емоцію відчувати. Сором, смуток від поганих діалогів чи журбу за криворукість монтажера. Воно капецьки розпадається з точки зору тональності. Можливо, тут прям треба знати, чого очікувати, щоб нормально сприймати.

Давно вже сшанці так не принижували китайців...

#ікотікаподивився