Статистика telegram channel - @ihor_terekhov

Попри те, що в останній місяць 2025 року ворог здебільшого цілив по об'єктах бізнесу та критичній інфраструктурі, житловий сектор все одно зачепило вибуховими хвилями.Так, у грудні в Харкові було пошкоджено 44 житлових будинки. Руйнування зафіксовані як у приватному секторі, так і в багатоквартирній забудові.Всі вибиті вікна, а це загалом 361 контур, ми вже закрили. Також провели ремонти покрівель там, де це було необхідно.Окремо відпрацювали з людьми. Всі власники пошкодженого майна вже внесені до реєстрів на отримання державної компенсації за програмою «єВідновлення». Нікого не залишили сам на сам з бідою.Крім житла, маємо пошкодження й іншого міського майна: постраждали теплові об’єкти, транспортна інфраструктура та мережі вуличного освітлення.Вдячний усім нашим службам та робітникам, які працювали цілодобово, щоб оперативно усунути наслідки «прильотів». На сьогодні першочергові аварійні роботи завершені. Тепер переходимо до планування та виконання більш складних, капітальних відновлювальних робіт.

Дорогі харківʼяни! Роки великої війни навчили однієї простої істини: нічого не змінюється на краще саме собою. Майбутнє треба створювати. Воно залежить від кожного, хто бере на себе відповідальність за свій дім, за своє місто, за того, хто поруч. Ми виборюємо його щоразу, коли відновлюємо зруйноване ворогом, коли рятуємо поранених, коли знаходимо в собі мужність залишатися там, де можемо бути корисними, і робити необхідне.Ми всі різні: за віком, вдачею, професіями, але нас об’єднує спільний вибір - жити й працювати тут. На своїй землі. Любити рідних, попри будь-які відстані. Планувати завтра. Берегти справді важливе.Тож у новому році хочу побажати всім нам здійснення головної мрії - щоб настав мир. Мир, у якому буде тихо й спокійно. Щоб знову було якомога більше радісних зустрічей, ніж прощань. Більше світла - у наших вікнах і в наших душах. Більше рідних голосів поруч, а не лише в телефоні. Більше днів, які хочеться запам’ятати, а не просто пережити.І нехай наші Захисники й Захисниці там, на «нулі», цієї миті - і завжди - відчувають, що ми на них чекаємо. Хай знають: наше місто стоїть заради них і завдяки їм. І нехай усі повернуться додому. Живими.З Новим роком!

Тепло в оселях під час війни — це не про комфорт. Це про безпеку, про життя людей і про стійкість міста.НКРЕКП планує з 1 січня підвищити тариф на розподіл газу для підприємств. Для Харкова й інших прифронтових громад це створює критичні ризики для проходження опалювального сезону. Бо для теплопостачальних підприємств це — витрати, які вони фізично не можуть «проковтнути», не зламавши всю систему.А тепер — головне, про що маємо говорити чесно. Борги підприємств, які постачають людям тепло і гарячу воду, і так ростуть. А з запланованою зміною тарифу - зростуть ще на сотні мільйонів. Обіцяних компенсацій з боку держави, принаймні Харків, не бачив уже кілька років. І це не емоція — це реальність наших фінансів та наших рахунків.Що це означає на практиці? Якщо витрати збільшуються, а компенсацій немає, підприємства будуть змушені «ділитися» цим додатковим навантаженням з іншими. Тобто — підвищувати тарифи для юридичних осіб. Тож під цей черговий удар попаде й бізнес, якому й так важко: війна, ризики, падіння попиту, дорогі кредити, логістика. Ми не маємо права добивати тих, хто тримає економіку і робочі місця.Для місцевих бюджетів це означає ще одне неминуче навантаження. Для людей — ризик залишитися без стабільного тепла взимку. Для країни — мінус у стійкості, яку ми зараз зобов’язані берегти.Як голова Асоціації прифронтових міст і громад я звернувся до Уряду з вимогою спільно з НКРЕКП знайти рішення: відтермінувати заплановані зміни тарифної політики та забезпечити реальну підтримку підприємств теплової енергетики — у прифронтових регіонах і по країні загалом.Держава має зробити відповідальний крок: зберегти тепло, зберегти людей, зберегти економіку. Комунальні експерименти під час війни — недоречні. Нам потрібні рішення для розвитку, а не додаткові ризики.

Сьогоднішні удари по енергооб’єктах — це удар не просто “по інфраструктурі”. Це удар по світлу у квартирах, по воді й теплу в домівках, по роботі лікарень та транспорту. Це спроба позбавити людей нормального життя. І Харків, як прифронтове місто, знає ціну такому терору.Саме тому мирний план, представлений Президентом України, сприймаю як формулу виходу з глухого кута, де війна вимірюється не лише кілометрами на мапі, а людськими долями, зруйнованими домівками й розірваними родинами. Найбільше цього чекають прифронтові міста — і Харків серед них.Двадцять пунктів плану — це не про “поставити війну на паузу”, а про стійкий, довготривалий мир. Про гарантії, які не дозволять війні повернутися, і про відповідальність, яка працює не в промовах, а в реальності. Бо ми вже знаємо, чим закінчується “мир без гарантій”.Я хочу, щоб цього разу процес не зірвали — ні цинізм агресора, ні спокуса “простих рішень”, ні втома світу. Бо для Харкова мир — це повернення людей додому. Це коли наші захисники й захисниці повертаються до своїх родин назавжди. Це коли місто не виживає, а відновлюється — будує, лікує, вчить, запускає економіку, повертає нормальність.І якщо фінальне рішення справді потребуватиме всеукраїнського референдуму, я переконаний: українці зроблять свідомий вибір.

Четвертий рік ворог методично намагається влаштувати в Харкові гуманітарну катастрофу. Б’є по підстанціях, трансформаторах, мережах з простим і цинічним розрахунком - залишити людей без світла, опалення і води. Без усього, що забезпечує нормальне життя. Але Харків відновлюється.Бо щоразу до роботи беретеся ви. Ті, хто їде на об’єкти одразу після ударів. Ті, хто працює вночі, знаючи, що повторна атака можлива будь-якої хвилини. Ті, для кого «неможливо» - не аргумент, а виклик. Це все ви - наші енергетики.Кожен ваш виїзд - важкий і небезпечний. Кожен виснажує, забирає сон, здоровʼя, сили. Але ви заступаєте на зміну знову й знову - день за днем, ніч за ніччю. Заради всіх нас, заради України.І завдяки вам світло завжди повертається в оселі харків’ян. У лікарнях функціонує обладнання. Бізнес - працює. Люди - живуть, а місто, попри все, рухається вперед.Харків це бачить! Тож від імені всіх харків’ян дякую вам за витримку, професіоналізм і характер! Ми знаємо, якою ціною вам все вдається.З Днем енергетика!

Сьогодні на сесії ми ухвалили принципово важливі рішення, які визначають, як Харків житиме й працюватиме далі в умовах війни та прифронтової реальності.Передусім це стосується бюджету міста на наступний рік. Ми формували його з чітким розумінням найголовніших пріоритетів: збереження життя людей і стабільна робота всього, на чому тримається місто щодня, - транспорту, комунальних служб, соціальної сфери, критичної інфраструктури.У цій логіці ми зберігаємо безоплатний проїзд, безкоштовне харчування дітей у школах, гарячі обіди для тих, хто потребує підтримки, а також усі головні соціальні програми.Окремо хочу підкреслити рішення про створення комунального закладу «Ветеранський центр Харкова». Ми ухвалили його як відповідь на реальні запити наших героїв: ветеранів війни, членів їхніх родин, а також сімей загиблих захисників і захисниць України. Місто переходить від розрізнених послуг до цілісної системи підтримки. Центр працюватиме за принципом «єдиного вікна», як ЦНАП: одна точка звернення і супровід людини від першого запиту до потрібного їй результату. Там можна буде отримати психологічну, правову, соціальну допомогу, а також підтримку з працевлаштування, медичних і житлових питань.Підтримка військових теж залишається для нас безумовним пріоритетом. Ми заклали кошти на неї, бо це наш прямий обов’язок. Харків був, є і буде надійним тилом для тих, хто боронить Україну.Що стосується бізнесу, ми знову продовжили податкові пільги ще на квартал, щоб підприємці могли працювати, створювати робочі місця й підтримувати економічну активність.Окрему увагу приділили безпеці дітей. У 2026 році ми плануємо будівництво підземного дитсадка, щоб навіть найменші харків’яни мали можливість вчитися в захищеному просторі.Всі затверджені кроки є зваженими, спрямованими на стабільність і відповідають нашим можливостям в нинішніх умовах. Вдячний усім депутатам за консолідовану позицію та розуміння своєї відповідальності перед громадою!

За останні тижні ми серйозно поповнили парк міського електротранспорту Харкова.Це стало можливим завдяки домовленостям із європейськими партнерами, яких ми досягли під час моїх міжнародних зустрічей.Важливо розуміти: такі речі не робляться за день. Потрібен час на узгодження між країнами, підготовку документів, технічні перевірки й організацію доставки — особливо під час війни. Було непросто, але результат того вартий.У межах цієї співпраці Харків отримав: • ще шість трамваїв від міста Брно, • перший із чотирьох багатосекційних трамваїв із Пльзеня, • чотири великі тролейбуси з Чеських Будейовиць.Ми вже працювали з Брно та Пльзенем раніше — частина їхньої техніки вже їздить містом і щодня перевозить харків’ян.Нова партія — це ще один крок до відновлення електротранспорту після втрат, яких завдали ворожі обстріли.Зміни відчують і пасажири. Секційні трамваї місткіші, у них більше простору, комфортніший салон і краща доступність — зокрема для маломобільних людей, людей з інвалідністю та батьків із візочками.Попереду — адаптація й підготовка цієї техніки до роботи на наших маршрутах. Робимо все, щоб вона якнайшвидше вийшла на лінії.І щиро дякую нашим чеським партнерам за довіру, підтримку та реальну допомогу!

Нарешті з’являються новини, які дають обережну надію: після останніх раундів міжнародних перемовин ми стали трохи ближчими до дипломатичних рішень щодо завершення війни.Так, це складно. Це багаторівнево. Це не одна зустріч і не один підпис. Але важливе інше: рух є. І це означає, що Україна тримає порядок денний. Що світ не має права «звикнути» до війни — і, здається, не звикає.Ми віримо в нашу переговорну команду. Віримо в наших партнерів, які залишаються поруч. Бо дипломатія працює лише тоді, коли за нею стоїть сила. Сила наших людей, нашої армії, нашої єдності.Але треба називати речі своїми іменами. Мир — це не пауза між обстрілами. Мир — це не коли загроза залишається, але її просто перестають озвучувати. Мир — це коли в Україні не треба жити з думкою «а що буде завтра?». Мир — це коли завтра можна планувати.Тому основою мають бути реальні міжнародні гарантії безпеки. Реальна інтеграція в Європу. Реальне включення України в спільний безпековий та економічний простір. Не «сіра зона». Не «буфер». Не «дикобраз з постійно випущеними для свого захисту голками на дикому полі». А нормальна європейська країна — сильна, сучасна, демократична.Бо саме це повертає людей. Саме це запускає відбудову, дає сенс працювати, вчитися, народжувати дітей, будувати бізнес, будувати міста. Жити — без страху.Справжня сила миру — це зберегти життя. І зберегти майбутнє там, де ворог хотів залишити лише руїни. Україні потрібен мир. Справедливий і надійний, такий, який більше ніколи не дозволить війні повернутися.

Сто років.Сьогодні «Металіст» святкує свій сотий день народження.І це не просто ювілей клубу. Це ювілей частини Харкова. Частини нас із вами.Покоління харків’ян виросли разом із цією командою.Хтось уперше прийшов на футбол ще дитиною, тримаючись за батькову руку.Хтось втрачав голос на фан-секторі.Хтось плакав від поразок і обіймав незнайомих людей після голів на останніх хвилинах.Для всіх, хто бодай раз стояв на трибунах і жив кожну секунду гри – від тиші перед ударом до шаленої радості перемоги, – «Металіст» давно означає більше, ніж футбол.Це – Харків.Це – наша пам’ять, наші емоції, наш біль і наша радість, які залишаються на все життя.За сто років «Металіст» проходив через усе.Тріумфи, коли місто не спало до ранку.Провальні сезони, коли боліло всім.Нові склади, нові керівники, нові епохи.Але одна річ не змінювалася ніколи: «Металіст» завжди вмів об’єднувати Харків.Так, як не здатне більше нічого.На трибунах цього клубу виростав характер міста.Сміливий. Азартний. Упертий.Вірний своїм, вірний синьо-жовтим кольорам.Тим, що на гербі, на прапорі, на футболках – і в серці.Війна поставила на паузу багато речей.Стадіон, який десятиліттями був серцем спортивного Харкова, майже чотири роки чекає.Чекає гравців. Чекає вболівальників. Чекає повернення життя на трибуни.Але це – не забуття.Ми зберігаємо стадіон. Дбаємо про нього.Щоб у день, коли це стане можливим, він був готовий.Готовий до великого повернення, до великого відродження.Наш «Металіст» сьогодні змушений тренуватися в іншому місті.Але команда залишається харківською.По духу. По характеру. По ДНК.Вона працює, тримається, бореться за результат.І саме тому я впевнений: найяскравіші сторінки історії клубу – не в минулому. Вони – попереду.Обов’язково прийде момент.Момент, коли стадіон знову загуде так, що його почують всюди.Коли Харків знову підведеться в єдиному пориві.Коли тисячі голосів закричать одночасно за свою команду, за своє місто, за свою перемогу.Сто років «Металісту» – це не крапка. Це – кома.Продовження буде. І воно буде яскравим!Зі століттям тебе, рідний «Металісте»!Дякую за силу.Дякую за гордість.Дякую за те, що стільки років б’єшся за Харків – і разом із Харковом.

Найважливіше в наш час - збереження життя і здоров’я наших захисників та захисниць. Саме тому всі рішення, які можуть посилити військову медицину, для Харкова є пріоритетними.У травні ми передали військовому шпиталю 15 мільйонів гривень на закупівлю обладнання, і після консультацій медична команда самостійно обрала саме те, що їй було найбільш потрібно, - сучасний ендоскопічний комплекс.Сьогодні він уже працює. Це високоточне обладнання японського виробництва, яке дає можливість діагностувати складні поранення внутрішніх органів, знаходити навіть зовсім дрібні уламки та виконувати малотравматичні оперативні втручання. Для шпиталю, який щодня рятує поранених бійців, - це критично важливе оновлення.Дякую кожному лікарю і загалом команді шпиталю за їхню щоденну важку працю! Ми зі свого боку продовжуватимемо підтримку й надалі. І в бюджеті наступного року ми вже, як і завжди, передбачили фінансування підтримки військових частин та, зокрема, шпиталю. Бо, повторюся, під час війни немає і не може бути нічого ціннішого за життя і здоров’я тих, хто захищає Україну.